Глиняні фігурки віком до 15 тисяч років, знайдені на території Південного Леванту, зберегли на собі відбитки пальців як дорослих, так і дітей. Це свідчить, що раннє символічне мистецтво натофійської культури було спільною справою поколінь, а творчість і знання передавалися безпосередньо в процесі роботи з глиною. Про це повідомляє видання ScienceAlert з посиланням на дослідження в журналі PLOS One.

Археологи та етнологи простежили еволюцію символічних зображень у натофійській культурі – перших осілих мешканців Леванту, які жили приблизно 15 тисяч років тому, ще за тисячоліття до появи землеробства. Вони показують, що складна глиняна пластика в цьому регіоні з’явилася значно раніше, ніж вважалося.
«Ці відкриття змінюють наше розуміння початків художнього вираження в цьому регіоні», – пояснює провідний автор роботи, археолог доісторичного періоду Лоран Давен (Laurent Davin) з Єврейського університету в Єрусалимі. За його словами, задовго до виникнення сільського господарства люди вже використовували глину для створення фігур як частину своїх уявлень і знань про природний світ.
Команда ідентифікувала 154 фрагментовані глиняні артефакти з фігуративними рисами, датовані періодом від 15 000 до 11 650 років тому. Їх виявили на трьох пам’ятках Південного Леванту – на горі Кармель, у Верхній Йорданській долині та Нижній Галілеї.
Для цього дослідникам довелося перебрати десятки тисяч дрібних грудочок обпаленої глини та осаду, переважно менших за цукровий кубик, загальною масою близько 40 кілограмів. Ці матеріали походять із розкопок, що тривали від 1950-х років до 2020-х і охоплювали тераси та відкриті стоянки.
Серед знайденого – 15 упізнаваних фігур людей, газелей і птахів, а також 139 менш виразних фрагментів. Такий набір кардинально спростовує два давніх уявлення: що натофійці не мали розвиненої глиняної фігуративної традиції та що подібне мистецтво виникло лише паралельно зі становленням аграрної економіки.
У глині фігурок виявили випадкові включення – уламки прісноводних мушель, кістки, крем’яні сколи, вуглинки. Це означає, що майстри не просто брали осад з підлоги жител, а спеціально вирушали за межі поселень, щоб добути сировину з потрібними властивостями.
На думку авторів, спільний для трьох досліджених громад «візерунок» добування сировини свідчить, що натофійці свідомо шукали глини з певною пластичністю, розміром зерен і, можливо, кольором, які найкраще підходили для нового способу вираження.
Птахи, люди і коротке «життя» фігурок
Із 15 чітких фігур 11 зображують птахів – як види, на які полювали (качки та інші водоплавні), так і «соколоподібних» хижаків. Частина цих виробів досить схематична, а частина – детально анатомічна: з пропрацьованим оперенням та позами, що нагадують шлюбні ритуали, наприклад весняне оббризкування самок водою самцями качок.
Людські фігурки, судячи з форми, могли декоруватися нетривкими матеріалами – прикрашатися головними уборами з трави, ниток, волосся або пір’я. За слідами зношення дослідники дійшли висновку, що глиняні образи використовувалися відносно недовго. Їх, імовірно, не тримали постійно в руках і не передавали як родинні реліквії, а діставали з нагоди особливих подій – наприклад обрядових церемоній або сезонів, пов’язаних з поведінкою зображених тварин.
Відбитки пальців і участь дітей
Найемоційнішу частину матеріалу становлять відбитки пальців, зафіксовані на двох фігурках, п’яти циліндрах і ще 50 артефактах. Це найбільше зібрання таких слідів, відоме нині для докерамічного неоліту.
Різноманітність форм і розмірів відбитків свідчить, що з глиною працювали представники різного віку й, імовірно, різного соціального статусу. В окремих спільнотах до створення фігур, судячи з усього, долучалися всі члени громади.
Особливо промовистою стала фігурка людини з Верхньої Йорданської долини, на якій збереглися відбитки і дорослого, і дитини. Дослідники припускають, що це може свідчити про передачу ремесла від старших до молодших або про первісну «учнівську» систему, де діти вчились шляхом спільної творчості.
Аналіз показує, що юні натофійські майстри різнилися за віком та, вірогідно, культурними ролями залежно від місця й часу, але одне виглядає досить очевидним: діти не просто тримали готові предмети в руках. Їхні відбитки вказують, що вони формували й розфарбовували глину, тобто були повноцінними учасниками процесу.
Автори роботи роблять висновок, що така «фігуративна зміна» у зображенні тварин і людей відображає глибоке спостереження за довкіллям та накопичення практичних знань, які могли зберігатися й передаватися через ритуалізовані дії. Нові дані показують, що мистецтво розвивається у власному темпі, тісно пов’язане з повсякденним досвідом людей і найбільш природно існує там, де ним діляться між поколіннями.
Відбитки дітей на глиняних фігурках змінюють погляд на мистецтво Натофійців з’явилася спочатку на Цікавості.

2921