2871
Росія продовжує спроби створити власний аналог Starlink, супутникову систему “Рассвет”, яка має повністю забезпечити російське угруповання в Україні цілодобовим зв’язком і управлінням. Розвиток проєкту гальмують санкції та технологічна ненадійність супутників, однак на створення угруповання й надалі виділяють колосальні кошти.
На початку листопада Головне управління розвідки Міноборони України офіційно підтвердило, що Росія використовує “Рассвет” для проведення військових операцій, зокрема для управління дронами. Через мале покриття та недостатню кількість супутників на орбіті російські окупаційні війська наразі не можуть підтримувати якісний цілодобовий зв’язок. Попри це, компанія Бюро-1440 продовжує розвивати проєкт, і в жовтні було представлено компактний мобільний термінал “Рассвет” – 1440.УЛЬТРА і 1440.МІНІ.
У майбутньому “Рассвет” може становити реальну загрозу не лише для України, а й для будь-якої іншої країни, проти якої Росія може планувати гібридне або пряме вторгнення. Поки що можливості агресора обмежені завдяки очевидним чинникам, властивим практично всім російським розробкам.
Низька надійність супутників
Супутники “Рассвет” уперше вийшли на навколоземну орбіту під час пробної місії 27 червня 2023 року, у кількості трьох одиниць. Наступний експериментальний запуск трьох супутників відбувся у травні 2024 року. Повноцінну серійну групу з 16 супутників виводили на орбіту 23 березня та 19 липня 2026 року.
Примітно, що під час усіх запусків у кожній групі виводили на орбіту зовсім різні апарати, які відрізнялися від місії до місії навіть зовні. Загальна концепція супутника постійно змінювалася.
Станом на сьогодні з усієї виведеної групи два апарати повністю втрачено. Практично всі серійні супутники не досягли проєктної висоти орбіти в 800 км і перебувають на висотах у межах 500 км і нижче. Це не критично для виконання їхніх завдань, але така висота не є проєктним параметром для групи. Крім того, частина супутників продовжує знижуватися: №11 перебуває на висоті 480 км, №26 – 358 км, а №14 – 340 км. Супутник №17 згорів у верхніх шарах атмосфери 30 жовтня.
Головна проблема – низька надійність електричних плазмових двигунів, а також недостатня тяга для виведення супутників на задану орбіту. Не виключено, що у 2027 році буде втрачено частину супутників першого й другого серійних запусків.
Залежність від західних технологій і вразливість виробництва
“Рассвет”, який створюють як російську “відповідь” Starlink, цілком і повністю заснований на західних технологіях. У проєкті застосовують радіовимірювальну техніку та системи тестування електроніки від американської компанії Keysight. Як систему орієнтації супутників використовують обладнання німецької Vectronic Aerospace, а саме маховики VRW-D-6. З німецького обладнання також використовують лазерні й оптичні установки TOPTICA, а також вимірювачі та тестери радіосигналів Rohde & Schwarz.
Ці та інші західні пристрої потрапляють до Росії контрабандою або через посередників із реекспорту. Основний посередник для РФ – Китай, і в цьому ланцюжку задіяна компанія Shanghai Modern Aerotech. У контрабандних поставках задіяні також турецькі фірми. Наразі понад 90% компонентів “Рассвет” – це або західна продукція, особливо радіаційно стійка мікроелектроніка, або китайські аналоги.
Це збільшує собівартість супутників, що виробляються, і знижує темпи їхнього складання, які залежать від постачання контрабандної продукції. Водночас це чітко вказує, що класичні санкції лише частково виконують своє завдання, не позбавляючи Росію повністю можливості виробляти продукцію із західних технологій.
Окрім низької надійності, постійного доопрацювання проєкту та гострої залежності від контрабанди, на користь України може і має зіграти масштабована вразливість Росії перед ударами СОУ. Ідеться про особливу економічну зону “Технополіс Москва” – АТ “Лабс 1440”, де виробляють сонячні батареї для супутників і обладнання супутникового зв’язку, а також про місто Дубна Московської області – “ФАБ Рассвет”, де комплектують блоки супутникового зв’язку, термінали й телекомунікаційне обладнання.
Йдеться і про вразливість інших підприємств стратегічного значення. Наприклад, ракетно-космічний центр “Прогресс” у Самарі, де розташоване виробництво ракет-носіїв “Союз-2”, які використовують для виведення супутників “Рассвет” (по ньому вже завдавали ударів ракетами “Фламінго”). Або “НПО Лавочкина” у Хімках, яке бере участь у виробництві розгінних блоків “Фрегат”, перехідних систем і адаптації супутників до ракет-носіїв. Знищення будь-якого зі складальних і виробничих майданчиків може значною мірою вплинути на реалізацію проєкту.
Для забезпечення безпеки України та Європи в майбутньому від зростаючої загрози проєкту “Рассвет” необхідно вже зараз вживати невідкладних заходів. Україна має можливості для знищення виробничих майданчиків, а також абсолютно не обмежена в питаннях ліквідації провідних фахівців Бюро-1440.
Європа та США мають докладати зусиль для посилення санкцій і виявлення контрабандних схем постачання обладнання, важливого для реалізації проєкту. Це може призвести не лише до зриву термінів реалізації “Рассвета”, а й загалом зупинити його.
Низька надійність російських супутників і складність їх серійного виробництва дають вікно можливостей для реалізації необхідних кроків, які призведуть до зупинки проєкту. Інакше Росія з кожним запуском нової партії супутників розширюватиме свої можливості для терору й агресії, як проти України, так і згодом проти країн ЄС.
Джерело: war.obozrevatel.com
