Науковці проаналізували вимірювання з кратера Гейла за 2012–2025 роки та виявили сезонні коливання важкого кисню, які неможливо пояснити без участі води. Дослідження ґрунтується на понад десятирічних даних марсохода NASA Curiosity.

Марсохід на Червоній планеті. Фото: NASA
Що науковці хотіли з’ясувати під час аналізу даних Curiosity?
Марсохід NASA Curiosity з 2012 року вивчає розріджену атмосферу Марса. Нове дослідження понад десятирічних даних вказує на процес за участі води у ґрунті. Команда вчених проаналізувала масив вимірювань за 2012–2025 роки, щоб перевірити, чи пояснюються сезонні зміни в атмосфері замерзанням і вивільненням вуглекислого газу на полюсах.
Оскільки газова оболонка планети на 95% складається з вуглекислого газу, фахівці вивчали його важкі ізотопи: кисень-18 та вуглець-13. Попередні спостереження показали збагачення цими ізотопами, що пов’язували з витоком легших атомів у космос. Саме тому для нової роботи було важливо перевірити, чи справді ці зміни мають лише таке пояснення.
Які результати показали заміри атмосфери у кратері Гейла?
Науковці зібрали перший довготривалий запис ізотопів вуглекислого газу безпосередньо на Марсі за допомогою приладів комплексу SAM на борту Curiosity. Виявилося, що під час південної весни й літа, поблизу найбільшого зближення планети із Сонцем, вміст важкого кисню суттєво зростає.
При цьому сезонні коливання вуглецю були меншими, а добові зміни виявилися незначними. Жодна зі стандартних моделей розпаду чи замерзання газу не змогла повністю пояснити зафіксоване зростання важкого кисню. Саме ця невідповідність стала головним результатом аналізу.
Як вода на поверхні Марса могла вплинути на склад газів?
Автори роботи запропонували механізм обміну ізотопами кисню між вуглекислим газом і молекулами води в рідиноподібних шарах на межі повітря та льоду. Таке явище передплавлення виникає за температури до мінус 70 градусів Цельсія, що раніше фіксували в антарктичному льоду.
Моделювання підтвердило, що реакція можлива з водою, прикріпленою до частинок ґрунту, або надтонкими плівками на локальному рівні. Саме так, за припущенням дослідників, вода могла впливати на співвідношення ізотопів у газі, який фіксували прилади марсохода.
Водночас науковці наголошують, що зразки зібрані лише в одному кратері біля екватора, тому висновки ще не доводять глобальної наявності рідкої води на Марсі і потребують перевірки після пилових бур. Отже, результати є важливим кроком у розумінні сезонних змін атмосфери, але остаточних висновків про поверхню планети з них робити ще рано.
Джерело: blik.ua

2915