Звичний нам Всесвіт може загинути через появу бульбашки істинного вакууму. За теоретичним сценарієм вона розширюватиметься зі швидкістю світла, а матерія всередині втратить умови для існування у знайомому вигляді. Помітити наближення такої катастрофи заздалегідь людство не зможе.

Механізм розпаду вакууму та способи перевірити стабільність космосу є предметом окремих досліджень. Вирішальне значення має те, чи перебувають квантові поля у стані з найнижчою можливою енергією.
Чому космічний вакуум не є абсолютною порожнечею
Навіть найпорожніші ділянки космосу пронизані квантовими полями. З ними пов’язані енергія та віртуальні частинки, які виникають і зникають. Тому фізичний вакуум означає стан із мінімальною енергією, а не цілковиту відсутність будь-чого.
Однак мінімум буває локальним і глобальним. Якщо для полів існує доступний стан із нижчою енергією, нинішній вакуум є хибним, а той, нижчий, – істинним. Саме перехід між ними називають розпадом хибного вакууму.
Цю різницю можна уявити на прикладі яйця в мисці. Її дно – найнижча доступна для яйця точка всередині посудини, проте підлога розташована ще нижче. Щоб опинитися там звичайним шляхом, яйцю спочатку довелося б подолати край миски – своєрідний бар’єр між двома станами.
Як бульбашка вакууму здатна змінити космос
У квантовому світі перехід крізь енергетичний бар’єр відбувається завдяки тунелюванню. У наведеній аналогії це нагадувало б проходження яйця просто крізь стінку миски. Для квантових полів такий процес означає появу крихітної області з іншим станом вакууму.
Подальша доля цієї бульбашки залежить від її розміру, різниці енергій між двома вакуумами та поверхневого натягу межі між ними. Надто мала бульбашка або бульбашка з дуже високим поверхневим натягом стиснеться й зникне. За інших умов вона почне поширюватися, поглинаючи навколишній простір.
Властивості її внутрішньої області визначатимуть наслідки переходу: від порівняно невеликих змін до несумісності з частинками й фундаментальними взаємодіями відомого нам світу. Моделювання такого сценарію відрізняється в деталях, але переважно вказує на подальший колапс Всесвіту всередині бульбашки.
Що вимірюють учені та який час життя вакууму
Один зі способів оцінити стабільність вакууму – надточно визначити фізичні параметри, зокрема масу бозона Гіггса та силу сильної взаємодії. Наявні вимірювання вказують на близькість нашого Всесвіту до межі стабільності. Уточнення цих значень допоможе з’ясувати, по який бік цієї межі він перебуває.
Згідно з оглядом, Стандартна модель передбачає не абсолютну стабільність електрослабкого вакууму за умови відсутності нової фізики нижче планківського масштабу. Водночас розрахований у цьому підході час його життя значно перевищує вік Всесвіту.
Інший напрям досліджень – пошук малих бульбашок істинного вакууму між чорними дірами, що зіштовхуються. За запропонованою гіпотезою, чорні діри швидко поглинатимуть такі утворення. Якщо ж кілька бульбашок устигнуть злитися до поглинання, вони здатні утворити крихітні чорні діри, випаровування яких потенційно можна зафіксувати.
Джерело: www.obozrevatel.com

2915