Моделювання пояснило зникнення мільярда років історії Землі

Сьогодні,   18:16    223

Понад мільярд років геологічної історії Землі зникли з багатьох розрізів гірських порід по всьому світу. Нове дослідження, на яке звертає увагу ScienceDaily, пропонує пояснення: повільне підняття й опускання цілих континентів під дією глибинних течій у мантії дозволило ерозії «стерти» величезні обсяги порід ще до того, як вони могли бути поховані й збережені.

Моделювання пояснило зникнення мільярда років історії Землі

Що таке Велика незгідність

Геологи давно знають про так звану Велику незгідність — гігантський розрив у геологічному літописі. У нормі осадові породи нашаровуються одна на одну, утворюючи послідовність, де старіші шари лежать під молодшими. За цією послідовністю можна відновлювати давні середовища та етапи еволюції планети.

Однак у багатьох місцях світу картина інша: осадові породи кембрійського віку, приблизно 540 мільйонів років, безпосередньо лежать на значно старіших кристалічних породах, зокрема гранітах віком понад мільярд років. Проміжні шари відсутні — це й є Велика незгідність.

Один із найвиразніших прикладів видно в Гранд-Каньйоні у США, на давньому континентальному масиві Лаврентія (сучасна Північна Америка). Подібні розриви виявлені також у Європі, Австралії, Африці та Азії. Обсяг «втраченого» часу різниться: від близько 200 мільйонів років до понад одного мільярда років.

Останні новини:  Супутникові дані показали активне зміщення вздовж розлому Некор

Моделі глибинних течій у мантії

Щоб з’ясувати причину цих прогалин, аспірант Університету Вуллонгонг (University of Wollongong) Сантош Дхунгана (Santosh Dhungana) разом зі своїм науковим керівником, доцентом Нікола Фламаном (Nicolas Flament), змоделювали рух мантії Землі протягом сотень мільйонів років.

Мантія — це гігантський шар гарячої, переважно твердої породи під земною корою. На людських часових масштабах вона здається нерухомою, але впродовж геологічних епох повільно тече й деформується. Теплова конвекція в мантії — мантійна конвекція — може поступово піднімати великі ділянки поверхні або, навпаки, змушувати їх просідати.

Такі вертикальні рухи визначають, чи будуть давні породи оголені на поверхні й піддані ерозії, чи опиняться похованими під новими відкладами. Коли континент піднімається, вітер, вода та інші процеси повільно зносять верхні шари. Якщо згодом територія опускається, моря можуть затопити вирівняну поверхню, відкладаючи нові осади на вже зруйновану основу.




За результатами моделювання, саме ця послідовність — підняття, тривала ерозія, занурення і нове осадонагромадження — здатна пояснити і зникнення давніх шарів, і збереження чіткої межі між старими кристалічними породами та молодшими осадами, яку геологи спостерігають сьогодні.

Останні новини:  Полярні телескопи шукають сліди первинних гравітаційних хвиль

Як «дихали» давні континенти

Комп’ютерні моделі показали характерний сценарій для трьох великих давніх континентальних регіонів: Лаврентії (Північна Америка), Балтики (північна Європа) та Північного Китаю. За розрахунками, мантійна конвекція змусила їхні давні ядра піднятися впродовж Неопротерозою — від приблизно 1 мільярда до 540 мільйонів років тому.

Цей тривалий період передував кембрію, коли відбувся різкий сплеск різноманіття тварин, відомий як кембрійський вибух. Поки континенти залишалися піднятими, тривала ерозія могла зняти величезні товщі старіших порід, поступово «вимиваючи» сотні мільйонів років геологічної історії.

Після цього, за моделями, у фанерозойську еру (останні приблизно 540 мільйонів років) ці регіони почали повільно занурюватися. Моря просувалися вглиб континентів, вкриваючи еродовані поверхні. На них нашаровувалися нові осади, фіксуючи межу між сильно зруйнованою основою та молодшими відкладами.

У підсумку, за гігантські проміжки часу, така послідовність подій і могла сформувати Велику незгідність, яку нині бачать геологи в розрізах порід.

Спільний механізм для глобальної загадки

Особливо важливим результатом стало те, наскільки добре моделі збіглися з реальною географією Великої незгідності. Розрахунки передбачили тривале підняття, а потім занурення саме в Північній Америці, північній Європі та Північному Китаї — регіонах, де цей геологічний розрив задокументований найкраще.

Останні новини:  Великий астероїд пролетить біля Землі у 2027 році: чому NASA вважає його небезпечним

Такий збіг підтримує ідею, що рухи глибинної мантії відіграли ключову роль у формуванні «відсутнього» геологічного запису. Замість того щоб шукати окреме пояснення для кожного місця, дослідники пропонують єдиний процес у надрах Землі, який міг створити подібну картину в різних частинах світу.

Робота Дхунгани та Фламана поєднує дані, які геологи бачать на поверхні, з повільними процесами, що відбуваються на сотні кілометрів у глибині планети. Водночас автори наголошують: мантійна конвекція, ймовірно, не була єдиним чинником, що сформував Велику незгідність. Однак їхні результати дають перевірювану гіпотезу, яка пояснює, чому зникло стільки давньої геологічної історії і як збереглася межа між старими та молодими породами.

За словами дослідників, багато версій походження Великої незгідності висувалися раніше, але лише небагато з них порівнювали з тим, як Земля насправді поводиться впродовж геологічного часу. Нове моделювання пропонує цілісне рішення однієї з найтриваліших загадок геології.

Моделювання пояснило зникнення мільярда років історії Землі з’явилася спочатку на Цікавості.


cikavosti.com