2838
Обмежене споживання цукру під час вагітності та в перші роки життя може бути пов’язане з нижчим ризиком деменції в дорослому віці. Новий аналіз за участю понад 64 тисяч людей показав, що в тих, хто в ранньому віці споживав менше цукру, деменція в середньому виникала приблизно на два з половиною роки пізніше.
Як історичне обмеження цукру стало основою дослідження
Перші 1000 днів життя — це період від зачаття до приблизно другого дня народження дитини. У цей час мозок інтенсивно розвивається, формуються нейронні зв’язки та закладаються основи майбутніх когнітивних функцій. Раніше науковці пов’язували високе споживання доданого цукру з метаболічними порушеннями, запальними процесами та змінами в регуляції глюкози, однак відповіді на питання про ризик деменції через 60–70 років досі не було.
Дослідження провела міжнародна команда під керівництвом Цзячженя Чжена з Шеньчженьського університету передових технологій у Китаї. Вчені скористалися історичною подією: у Великій Британії нормування цукру, запроваджене під час Другої світової війни, діяло й після її завершення, аж до вересня 1953 року. Після скасування обмежень споживання цукру різко зросло — більш ніж на 50%, а загальна калорійність харчування збільшилася приблизно на 5%. Люди, народжені раніше, мали обмежений доступ до цукру в утробі матері або в перші роки життя, а діти, зачаті після скасування, росли в умовах вільнішого доступу до солодощів.
Для аналізу використали дані UK Biobank — великої британської бази медичної та генетичної інформації. До вибірки увійшли 64 737 людей, народжених у 1951–1956 роках. Їх розподілили на чотири групи: 10 682 зазнали нормування лише під час внутрішньоутробного розвитку, 15 025 — під час вагітності матері та першого року життя, 15 256 — під час вагітності матері та в перші один-два роки життя, а 23 774 були зачаті після скасування нормування.
Що показали результати і чим вони обмежені
Дослідники переглянули медичні записи про госпіталізації та причини смерті до липня 2023 року. Статистичний аналіз враховував вік, стать, місце народження, сімейну історію деменції, соціально-економічні чинники, куріння, фізичну активність і супутні захворювання.
Люди, які зазнали нормування цукру в ранньому віці, мали нижчий відносний ризик деменції — на 21–23%. Для хвороби Альцгеймера зв’язок був виразнішим: у тих, хто мав обмеження під час вагітності матері та протягом перших двох років життя, відносна інтенсивність захворювання була нижчою на 28%. Водночас у групі з обмеженнями лише під час внутрішньоутробного розвитку зниження ризику не досягло статистичної значущості. Це відносні оцінки після коригування, а не абсолютне зменшення ймовірності захворювання на ці відсотки.
Деменція також статистично пов’язувалася з пізнішим початком: загалом приблизно на 2,55 року, для хвороби Альцгеймера — на 2,87 року, для судинної деменції — на 2,49 року. Це середні оцінки, а не прогноз для конкретної людини.
Частину зв’язку могли пояснювати діабет другого типу та підвищений артеріальний тиск, разом вони пояснювали приблизно 25,5% результату. Однак це не доводить конкретний біологічний механізм. Дослідження має і обмеження: невідомо, скільки цукру споживала кожна вагітна жінка чи дитина, а вплив визначали за датою народження. Тому робота свідчить про статистичний зв’язок, але не доводить, що зменшення цукру в дитинстві безпосередньо запобігає деменції.
Автори наголошують, що результати не є підставою для суворих обмежувальних дієт. Ідеться про доданий цукор у солодощах і підсолоджених напоях, а не про природні цукри фруктів і молока. Дітям потрібне повноцінне харчування, а оптимальну кількість цукру дослідження не визначало.
Джерело: stan.space
