Кафрські орли (Aquila verreauxii) здатні полювати на дорослих самців павіанів анубісів (Papio anubis), вага яких досягає 26,2 кг. Такий висновок зроблено за результатами дослідження, проведеного в північному Чаді. Відкриття важливе для розуміння еволюції людини, адже свідчить про можливу вразливість ранніх гомінідів до хижацтва птахів.

Знахідки на піщаних скелях плато Еннеді
Раніше вважалося, що орли не можуть нападати на настільки великих приматів. Результати нового дослідження спростовують це твердження. Дослідники виявили черепи та кістки дорослих самців павіанів, на яких є ознаки полювання орлів. Усі знахідки зосереджені на піщаних скелях плато Еннеді, тож саме тут учені отримали основний матеріал для висновків.
Загалом було знайдено останки 10 павіанів, серед яких 9 були дорослими самцями. В одному з випадків маса тіла павіана становила 21,8 кг. Під час червневої експедиції 2026 року знайшли череп і частковий скелет дорослого самця вагою приблизно 26,2 кг. Саме цей випадок став першим зафіксованим полюванням орлів на таких великих особин.
Натаніель Доміні наголосив на тому, як змінювалося розуміння проблеми: “Спочатку ідея про те, що орли полюють на дорослих самців павіанів, здавалася ледь помітною, аж поки вона не перестала бути реальною”. Ця думка добре передає, наскільки несподіваними були результати для самих дослідників.
Взаємодія хижаків і їхніх жертв
Дослідження, опубліковане 18 листопада в Американському журналі біологічної антропології, також підкреслює, що дорослі особини австралопітеків були приблизно розміром з сучасних павіанів анубісів. Це важливе порівняння, адже воно допомагає уявити, з якими за розміром тваринами стикалися ранні предки людини. Раніше було знайдено докази полювання хижих птахів на дитину австралопітека, зокрема череп дитини Таунг.
Павіани захищаються від орлів мобінгом, тобто колективною атакою на хижака. Такий спосіб захисту показує, що поведінка приматів у відповідь на небезпеку має давню історію взаємодії з птахами-хижаками.
Окрім цього, у 2026 році описано новий вид викопних крокодилів Crocodylus lucivenator. Він жив в Ефіопії 3-3,4 млн років тому і, як вважають, міг полювати на австралопітеків. Команда з Університету Айови офіційно описала цей новий вид. Кетрін Хобайтер зазначила: “Потім ми знайшли перший череп зі слідом від проколу, потім ще один, і ще один”.
Ці результати відкривають нові горизонти для вивчення взаємодії між хижаками та їхніми жертвами в історії еволюції. Вони можуть змінити наше уявлення про те, як ранні людські предки взаємодіяли з навколишнім середовищем, і ставлять нові запитання щодо адаптаційних стратегій, які гомініди могли застосовувати для виживання в умовах хижацтва. Загроза з боку великих хижаків завжди була важливою складовою еволюційної адаптації видів, зокрема й наших предків.
Джерело: inkorr.com

2927