Недавні археологічні відкриття проливають світло на історію 150-річної давнини: корабельну аварію аргентинського мореплавця Луїса П’єдрабуени біля південного краю Південної Америки. Його екіпаж провів два місяці на безлюдному березі, а згодом вийшов у море на новому катері.

Загадкова корабельна аварія
У 1873 році полювання на пінгвінів заради жиру було звичайною справою. Під час експедиції біля південного краю Південної Америки знаменитий аргентинський мореплавець Луїс П’єдрабуена зазнав аварії: його двощоглове судно, бриг-шхуна «Еспора», затонуло. Разом із екіпажем він провів два місяці на безлюдному березі, намагаючись побудувати нове судно.
Ця спроба увінчалася успіхом: потерпілі змогли вийти в море на катері «Луїсіто», нещодавно побудованому, який благополучно доставив їх до Чилі. Довгий час про цю морську пригоду майже не згадували. Нещодавно археологи, судячи з усього, знайшли уламки судна та сліди стоянки екіпажу на острові Естадос, розташованому на південь від Аргентини.
В опублікованому дослідженні вчені розповідають, як вивчення морської історії острова привело їх до цього місця. На їхню думку, знахідки дають змогу пов’язати бухту Лакруа на західному узбережжі острова з експедицією П’єдрабуени. У січні дослідники вирушили на острів і знайшли цінні артефакти біля підніжжя скелі, яку особливо сильно б’ють потужні шторми, що насуваються з південного заходу.
Острів Естадос насамперед відомий своїм маяком, який надихнув Жюля Верна на роман «Маяк на краю світу» (1905 р.). Ще з XVII століття острів розташовувався на важливому стратегічному морському шляху. У 1870 році уряд Аргентини передав його у власність Луїсу П’єдрабуене.
Хоча дослідник так і не заснував тут колонію, під час експедицій до Патагонії він неодноразово пропливав уздовж цього узбережжя, аж до того самого корабельного краху. У своїх подорожніх нотатках мореплавець описує час, проведений у бухті Лакруа, а історики довго не могли дійти єдиної думки щодо точного місця табору.
Недавні відкриття проливають світло на цю історію. На думку авторів, свідчення П’єдрабуени та інші документи дають підстави припустити, що саме в цій бухті затонуло судно «Еспора». Розташування та артефакти тимчасового поселення вказують на зв’язок із уламками корабля неподалік, а отже, можливо, і з самим судном та його екіпажем.
На місці табору вчені знайшли скляні намистини, ґудзики та пляшку. Також виявили предмети морського спорядження: палубний ілюмінатор (призму), петлю керма та залишки трьох дерев’яних корпусів суден. Дослідники наголошують, що визначення того, чи було це судно «Еспорою», схоже на складання пазла. Йдеться не про один доказ, а про критичний аналіз і зіставлення багатьох свідчень.
Археологам не вдалося знайти слідів місця, де було побудовано «Луїсіто» (Luisito). Також залишається незрозумілим, чи було судно «Еспора» повністю розібране. Майже через 150 років історія виживання екіпажу П’єдрабуени зберігає таємниці, які ще належить розкрити.
Новини археології
Біля берегів Швеції, де знайшли незвичайні стародавні римські монети, серед уламків корабля, що затонув 343 роки тому, виявили розкішний шкіряний черевик. Припускається, що він міг належати датському колоніальному губернатору Йоргену Іверсену Діппелю, який у 1683 році під час заколоту на борту судна в протоці Ла-Манш був викинутий за борт і загинув.
Джерело: www.unian.ua

2922