4495
Анастасія Цимбалару згадала один із найважчих знімальних періодів за час повномасштабної війни — роботу в умовах тривалих блекаутів, відключень води, опалення та зв’язку. За словами акторки, команда продовжувала знімати серіал навіть у ті тижні, коли холодні павільйони працювали лише завдяки генераторам, а після зміни людям доводилося вирішувати найпростіші побутові питання буквально вручну.
Цимбалару розповіла, що після завершення знімального дня іноді їздила по друзях і родичах у пошуках води, щоб просто помити голову. Через часті обстріли та відключення команда майже не спала, багато мерзла і працювала в постійній невизначеності. Попри це, акторка згадує той період не лише як фізично важкий, а й як дуже теплий у людському сенсі.
За її словами, рятувала саме команда — підтримка, обійми, жарти й спільна робота. У ситуації, коли побут постійно руйнувався, можливість приходити на майданчик і разом робити свою справу давала відчуття хоч якоїсь стабільності. Саме тому спогади про цей проєкт для неї залишилися дуже особистими.
Робота стала способом повернутися до нормального життя
Акторка зізналася, що за роки великої війни внутрішня втома стала значно відчутнішою. Тривога нікуди не зникла, але разом із нею прийшло й гостріше розуміння цінності простих речей — можливості бути вдома, бачити близьких, працювати й не відкладати життя на невизначене «після».
Цимбалару залишається у Києві, де живуть її рідні й де вона має роботу. Вона не приховує, що іноді відчуває сильне виснаження, але водночас намагається не вимагати від себе постійної стійкості. Саме дозвіл собі втомитися й визнати цей стан акторка називає одним із важливих способів не ламатися психологічно.
