2406
Невідомий раніше технічний опис телескопа в рукописі 1666 року може змінити історію ранньої оптики. Іспанський домініканець Ігнасіо Муньйос детально описав чотирилінзовий земний телескоп і прямо назвав його «fabricatum a Galilaeo» — виготовленим Галілеєм. Якщо ця атрибуція точна, Галілео Галілей експериментував із чотирилінзовою схемою щонайменше до 1630 року, тобто раніше, ніж свідчать нинішні історичні записи.
Документ виявив Хосе Марія Морено Мадрид із University of Limerick під час дослідження рукопису Муньйоса Observationes Diversarum Artium.
У частині під назвою De Tellescopiis Stellarum автор не обмежився згадкою про незвичайний інструмент. Він розібрав його компонент за компонентом і додав схеми та креслення.
До цього найдавніші відомі чотирилінзові телескопи зазвичай датували приблизно 1643–1645 роками. Історичні огляди показують, що з 1640-х років така конструкція почала поширюватися в Європі.
Тому твердження Муньйоса має принципове значення. Якщо телескоп справді був роботою Галілея, експерименти з такою схемою потрібно переносити принаймні на десятиліття раніше.
Історія самого рукопису виглядає майже пригодницькою. Ігнасіо Муньйос був іспанським домініканцем із знаннями математики та астрономії. Через спробу незаконно створити новий чернечий орден на Філіппінах він опинився у вигнанні в португальській Індії.
Муньйос написав королю Іспанії Філіпу IV, пообіцявши революційне рішення для покращення навігації іспанських флотів. В обмін він сподівався отримати фінансування для повернення до Іспанії через маршрут Манільського галеона з зупинкою в Новій Іспанії.
Віцекороль Нової Іспанії Антоніо Себастьян де Толедо Моліна-і-Салазар, маркіз Мансера, поставився до здібностей Муньйоса скептично. Щоб перевірити його компетентність, він дав ученому телескоп і наказав детально його проаналізувати.
Саме цей інструмент Муньйос і назвав виготовленим Галілеєм. Його опис говорить про чотири лінзи, перевернуту конічну форму та окуляр, що давав пряме, а не перевернуте зображення.
У телескопі використовувалися опуклі лінзи, а відстань між окремими компонентами була пов’язана з подвійними фокусними відстанями. Для історії техніки особливо важливо, що автор залишив не тільки слова, а й докладні малюнки.
Проблема полягає в тому, що матеріальна спадщина телескопів Галілея дуже неповна. Із восьми телескопів першої половини XVII століття, які дійшли до нашого часу, жоден не можна беззаперечно назвати його роботою.
Два інструменти у флорентійському музеї традиційно пов’язують із Галілеєм, але ця атрибуція не є загальновизнаною. Сам він також не залишив детального технічного аналізу власних телескопів.
Історичні джерела повідомляють, що Галілей подарував іспанському королю Філіпу IV та його дружині один великий і два менші телескопи. Учений намагався здобути прихильність двору й отримати винагороду за розв’язання проблеми визначення довготи.
Морено припускає, що один із цих інструментів міг згодом потрапити до маркіза Мансери через його зв’язки з іспанським двором. Прямого документа, який простежує весь шлях телескопа, поки немає.
Тому дослідник формулює висновок обережно. Рукопис не є остаточним доказом авторства Галілея, але пряме формулювання Муньйоса разом із відомими подарунками іспанській короні робить таку версію серйозною.
https://phys.org/news/2026-09-newly-manuscript-lens-telescope-galileo.html
