Орбітальний знімок Марса показав «ведмедя», але це ілюзія

Що насправді показує «ведмежий» знімок

Попри кумедну схожість, пояснення цього «ведмедя» цілком буденне. Керівник команди HiRISE, планетолог Альфред Мак’юен (Alfred McEwen) з Університету Аризони, ще у 2023 році описав структуру як пагорб із V-подібною зоною обвалу, що формує «ніс», двома кратерами, які виглядають як «очі», та круговим візерунком тріщин, що утворює «голову».

За його словами, кругова тріщина може бути залишком старого ударного кратера, який колись заповнився й був перекритий пухким матеріалом, що згодом осів. «Ніс» може бути вулканічним або грязьовим жерлом, а V-подібна ділянка навколо нього — слідом від потоків лави чи бруду, які колись витікали з цього отвору.

Парейдолія: чому ми бачимо обличчя на Марсі

Те, що ми сприймаємо цю структуру як мордочку тварини, — приклад парейдолії. Це особливість нашого сприйняття, коли мозок «домальовує» знайомі образи в випадкових візерунках: фари автомобіля перетворюються на здивоване обличчя, пляма на стіні — на ікону, а марсіанський пагорб — на ведмедя.

Людський мозок еволюціонував так, щоб миттєво розпізнавати обличчя — навіть у поганому освітленні та на великій відстані. Така надчутливість могла давати перевагу в минулому, дозволяючи швидше помічати потенційну загрозу чи іншу людину. Ціна цієї здатності — те, що ми бачимо обличчя буквально всюди, включно з зернистими орбітальними знімками іншої планети.

Не перший «обличчястий» об’єкт на Червоній планеті

Марс уже не раз «дивився» на нас із фотографій. У 1976 році орбітальний апарат Viking 1 зафіксував у регіоні Кідонія (Cydonia) плато, яке на знімках низької роздільної здатності виглядало як гігантське людське обличчя, ніби вирізьблене в скелі. Пізніші детальні зображення з інших апаратів, зокрема HiRISE, показали, що це звичайне плато, форма якого просто вдало поєдналася з освітленням.

Інший «усміхнений» об’єкт знайшли вже в 2024 році. На знімках європейського орбітального апарата Trace Gas Orbiter, який досліджує гази в атмосфері Марса, вчені каталогізували відклади хлоридних солей у регіоні Terra Sirenum. Один із таких соляних відкладів виявився схожим на смайлик: кільце висохлої солі з двома невеликими кратерами на місці «очей».

Сіль, вода й можливі сліди життя

У цьому випадку цікавою є не усмішка, а сама сіль. Такі відклади залишаються після випаровування мілких озер або ставків у минулому, коли Марс був вологішим. Розчинені мінерали концентруються й кристалізуються, утворюючи хлоридні солі.

Солона вода може залишатися рідкою за значно нижчих температур, ніж прісна — аж до приблизно -40 °C. Саме такі довготривалі, надсолоні розсоли розглядають як можливе середовище, де життя могло протриматися найдовше, поки Марс висихав. Тому подібні соляні відклади стають реальними цілями для майбутніх місій, що шукатимуть біосигнатури — хімічні чи структурні сліди потенційного минулого життя, незалежно від того, чи нагадують вони смайлик.

Інші «дивні» об’єкти на знімках Марса

Окрім «ведмедя» та «смайлика», на марсіанських зображеннях нещодавно «знаходили» медузу, людську кістку, гриби та дивні ямки. Більшість із цих об’єктів уже отримали звичайні наукові пояснення. Наприклад, «медуза» виявилася слідом від космічного променя, що вдарив по сенсору камери.

Деякі структури, як-от загадкові ямки, досі залишаються не до кінця зрозумілими, і вчені продовжують їх вивчати. Водночас дослідження таких об’єктів допомагає краще розібратися в геологічній історії Червоної планети.

Отже, на Марсі, наскільки ми знаємо, немає справжніх ведмедів. Але завдяки поєднанню незвичних ландшафтів і особливостей людського сприйняття планета ще довго підкидатиме нам «обличчя» та інші знайомі форми на своїх знімках.

Орбітальний знімок Марса показав «ведмедя», але це ілюзія з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com