3151
Восени на ділянці швидко накопичуються опале листя, бадилля, скошена трава, дрібні гілки та залишки овочів. Значну частину цієї органіки можна перетворити на корисний компост, але складати все без розбору в одну купу не варто. Якщо разом зі здоровими рештками туди потраплять хворі рослини, бур’яни з насінням або агресивні кореневища, навесні замість добрива можна отримати додаткове джерело проблем.
Для компостування добре підходять опале здорове листя, підсушена трава, подрібнені тонкі гілки, залишки овочів і фруктів без ознак гнилі, а також бадилля здорових рослин. Такі матеріали містять різну кількість вуглецю й азоту, тому їх краще чергувати. Сухе листя, солома та дрібні гілки утворюють так званий коричневий шар, а свіжа трава, овочеві рештки й зелене бадилля — зелений.
Якщо купа складається переважно зі свіжої соковитої маси, вона може ущільнюватися, погано пропускати повітря і набувати неприємного запаху. Якщо ж у ній майже одне сухе листя, процес розкладання йтиме повільніше. Тому найкращий результат дає поєднання різних матеріалів із періодичним перемішуванням.
Що краще не класти в домашній компост
Найбільше запитань викликають рослини з ознаками захворювань. Бадилля, сильно уражене фітофторозом, плямистостями, гнилями або іншими інфекціями, безпечніше не використовувати у звичайній компостній купі. У домашніх умовах температура всередині маси не завжди піднімається настільки, щоб гарантовано знищити збудників.
Так само небажано складати бур’яни, на яких уже достигло насіння. Після внесення недозрілого компосту насіння може опинитися назад на грядках. Обережності потребують і багаторічні бур’яни з живучими кореневищами: пирій, осот та інші подібні рослини здатні пережити недостатньо активне компостування.
Не варто додавати в купу матеріали, які майже не розкладаються або можуть забруднювати майбутнє добриво: пластик, синтетичні тканини, метал, скло, пофарбовану чи просочену хімією деревину. Великі товсті гілки теж краще подрібнити або використати окремо, оскільки цілими вони розкладатимуться дуже довго.
Компост не повинен бути ані пересушеним, ані заболоченим. У суху погоду його злегка зволожують, а під час тривалих дощів стежать, щоб вода не застоювалася. Доступ повітря не менш важливий: масу періодично ворушать вилами або перекладають, щоб мікроорганізми отримували кисень.
Восени компостна купа працює повільніше через зниження температури, але процес не зупиняється повністю. За зиму органіка частково перепріває, а навесні розкладання активізується. Готовий компост має бути темним, розсипчастим і пахнути землею, а окремі вихідні компоненти в ньому майже не повинні впізнаватися.
https://ogo.ua/ne-vse-mozhna-kydaty-v-kompost-yak-pravylno-prygotuvaty-dobryvo/
