1936
Відоме прізвище може відкрити двері до творчого середовища ще в дитинстві, але воно не гарантує власної кар’єри. В українському шоубізнесі є чимало родин, де діти артистів теж обрали сцену, музику чи театр, однак кожному з них довелося окремо вибудовувати професійну репутацію.
Один із найвідоміших прикладів — Тоня Матвієнко. Донька Ніни Матвієнко та художника Петра Гончара виросла в творчій родині й змалку була оточена музикою.
У 2006 році Тоня стала солісткою «Київської камерати», а з 2010-го активно розвивала концертну кар’єру. Вона також брала участь у «Голосі країни», де посіла друге місце.
З роками Матвієнко змогла відійти від образу лише «доньки Ніни Матвієнко». Вона записувала власні композиції, формувала окрему манеру виконання й стала самостійною артисткою.
Інший приклад — Маша Полякова, старша донька Олі Полякової. Вона з дитинства перебувала в центрі уваги через популярність мами, але згодом сама зацікавилася музикою.
Маша створює власні пісні, виступає й активно використовує соціальні мережі як основний майданчик для спілкування з аудиторією. Разом із ранньою впізнаваністю вона отримала й постійні порівняння з мамою.
У родині Коляденків творчість також стала частиною кількох поколінь. Пилип Коляденко — син хореографки та продюсерки Олени Коляденко і шоумена Дмитра Коляденка.
Він виріс серед гастролей, танців і музики, а згодом став композитором і саундпродюсером. Разом із Дмитром Каднаєм Пилип створив гурт «Кадней», який двічі брав участь у Національному відборі на «Євробачення».
Пізніше музикант захотів більшої творчої самостійності й запустив власний проєкт «Філ Іт». Він пояснював це бажанням реалізувати ідеї, для яких не знаходив достатньо простору в попередньому гурті.
Марія Яремчук теж продовжила музичну традицію родини, хоча її батько Назарій Яремчук помер, коли донька була ще маленькою.
Марія брала участь у «Голосі країни», виступала на «Новій хвилі», а 2014 року представляла Україну на «Євробаченні». У фіналі вона посіла шосте місце.
Водночас співачка не намагалася буквально копіювати батька. Її музика й сценічний образ були сучаснішими, а знамените прізвище залишалося радше частиною особистої історії, ніж готовою творчою формулою.
Старший син Віктора Павліка Олександр також обрав музику. Він народився 1984 року, навчався в музичній школі, опановував саксофон, ударні та гітару, а пізніше вивчав вокал у Київському університеті культури та мистецтв.
У 2010 році Олександр став учасником «Х-Фактора» й дійшов до фіналу, посівши сьоме місце.
В українському театрі одним із найвідоміших прикладів є родина Ступок. Богдан Ступка став однією з ключових постатей українського театру та кіно, його син Остап також обрав акторство, а згодом професію продовжив і онук Дмитро.
Остап багато років працює в театрі, кіно, на телебаченні та в дубляжі. Дмитро теж вийшов на професійну сцену й знімався в кіно, тому прізвище Ступка фактично стало акторською династією у трьох поколіннях.
Ще одна театральна родина — Наталія Сумська та Анатолій Хостікоєв. Їхній син В’ячеслав також став актором.
Він працює в театрі Франка, займається дубляжем і розвиває власну кар’єру. Сам Хостікоєв наголошував, що, попри творче середовище дитинства, остаточний професійний вибір робив сам.
Інший шлях обрала Ганна Борисюк, донька Ольги Сумської та Віталія Борисюка. Вона отримала акторську освіту, однак зрештою вирішила не будувати кар’єру в професії батьків.
У 2025 році стало відомо, що Ганна переключилася на підприємництво й створила власний бренд спортивного одягу.
Назар Задніпровський — представник ще старішої театральної династії. Його батьки Лесь Задніпровський та Зоя Сивач — актори, а сам Назар згодом став народним артистом України.
Цікаво, що спочатку він не планував пов’язувати життя зі сценою. Після школи хотів обрати спеціальність, пов’язану з харчуванням, адже добре готував.
Однак родина наполягла на театральній освіті. У підсумку Задніпровський продовжив сімейну традицію й став відомим завдяки роботі в театрі, серіалах, кіно та дубляжі.
Історії цих родин показують різні сценарії творчої спадкоємності: хтось продовжує професію батьків майже природно, хтось роками намагається вийти з їхньої тіні, а хтось, як Ганна Борисюк, свідомо обирає інший напрям.
