1943
Періодична комета 220P/McNaught уже пройшла найсприятливішу частину зближення із Сонцем, але наприкінці серпня не поспішала згасати. Спостерігачі зафіксували новий сплеск активності й добре помітний хвіст у світанковому небі. Для астрономів така «друга дія» цікава тим, що показує: поверхня невеликого крижаного тіла може реагувати на сонячне нагрівання із запізненням.
Комета з хвостом у нічному небі
220P/McNaught відкрив Robert McNaught 20 травня 2004 року під час спостережень із Siding Spring Observatory в Австралії.
Це periodic comet, яка регулярно повертається у внутрішню частину Сонячної системи. Під час наближення до Сонця крижані компоненти nucleus нагріваються й переходять у газ.
Газ захоплює dust, формуючи coma та tail. Зазвичай після perihelion активність поступово слабшає в міру віддалення від Сонця.
У 2026 році 220P поводиться цікавіше. У серпні спостерігачі повідомляли про нове посилення яскравості й структурований хвіст уже після основного піку.
Такі outbursts можуть виникати, коли тепло повільно проходить углиб nucleus і досягає нових pockets летких речовин. Інший можливий механізм — руйнування або обвал поверхневого шару, який раніше ізолював свіжий лід.
Після відкриття нової ділянки sublimation різко посилюється. Астрономи використовують подібні події, щоб зрозуміти будову cometary nuclei, які не є однорідними крижаними кулями.
Їхня поверхня складається з пилу, льоду, тріщин і шарів із різною теплопровідністю. Саме тому дві комети на однаковій відстані від Сонця можуть поводитися зовсім по-різному.
220P залишалася доступною для спостережень перед світанком. Для професійних і аматорських astronomers важливо стежити не лише за загальною яскравістю, а й за змінами coma morphology та tail structure.
Комета не є загрозою для Землі. Її несподівана активність цікава передусім як нагадування, що навіть добре відомі periodic comets можуть залишатися динамічними й непередбачуваними.
https://phys.org/news/2026-08-comet-220p-mcnaught-encore.html
