1470
Турецькі покупці пшениці дедалі уважніше придивляються до альтернативних постачальників через зростання ризиків для судноплавства в Чорному морі. Тривалі атаки на порти, торговельні судна та експортну інфраструктуру Росії й України ускладнили звичні маршрути й зробили морські перевезення дорожчими.
Туреччина традиційно була одним із найбільших покупців зерна з чорноморського регіону. Географічна близькість до російських та українських портів дозволяла отримувати пшеницю відносно швидко і з нижчими транспортними витратами, ніж при поставках із більш віддалених країн.
Однак у серпні ситуація змінилася. Частина судновласників не готова заходити до російських та українських портів через високі ризики, а страхування рейсів стало дорожчим. На окремих напрямках трейдери взагалі не могли знайти вільний флот за прийнятною ціною.
Через це турецькі імпортери почали розглядати постачання з Балтійського регіону, зокрема з Латвії та Литви. Такі маршрути довші, проте можуть стати альтернативою у випадку подальших перебоїв у Чорному морі.
Додатковим фактором стала ситуація з власним урожаєм Туреччини. У країні зібрали великий обсяг пшениці, тому гострої потреби у значному імпорті зараз немає. Водночас після вересня може зберігатися попит на високопротеїнову пшеницю, яку місцеві виробники не завжди можуть забезпечити в необхідній кількості.
Ризики для чорноморської торгівлі зростали протягом літа. Удари по портовій інфраструктурі та торговельних суднах призводили до тимчасового припинення відвантажень, а частина зернових потоків була перенаправлена через Дунай або глибоководні термінали.
Для Туреччини стабільні поставки зерна мають особливе значення, оскільки країна є великим центром переробки пшениці та одним із провідних світових експортерів борошна. Частина імпортованого зерна після переробки знову виходить на зовнішні ринки вже у вигляді продукції з більшою доданою вартістю.
Трейдери очікують, що вибір постачальників у найближчі місяці залежатиме не лише від ціни самої пшениці, а й від вартості фрахту, страхування та доступності суден. Якщо ризики в Чорному морі залишаться високими, роль альтернативних маршрутів для Туреччини може зрости.
