840
Восени сад доглядають не заради поточного сезону, а заради наступного. Більшість шкідників плодових дерев зимує тут же: гусениці яблуневої плодожерки — у щілинах кори й під відсталими лусочками, довгоносики й пильщики — у ґрунті пристовбурних кіл, яйця попелиць і кліщів — біля основи бруньок, а спори парші та кокомікозу — на опалому листі.
Це означає, що осінній комплекс робіт здатен зняти більшу частину весняного тиску.
Робіт небагато, але кожна має свій строк, і зсув на два тижні часто перетворює їх на марну витрату часу.
Ловчі пояси: коли ставити й коли знімати
Сухі ловчі пояси з гофрокартону, мішковини чи щільного паперу ставлять ще влітку, у другій половині червня. Їх завдання — перехопити гусениць плодожерки, які сповзають зі стовбура на заляльковування. Смуга завширшки 15-25 см щільно обмотується навколо стовбура на висоті 30-40 см від землі й фіксується шпагатом угорі й унизу.
Осіння частина роботи — знімання. У другій половині вересня або на початку жовтня пояси зрізають разом із усім, що в них накопичилося, і спалюють. Залишити їх на дереві означає створити шкідникам ідеальне зимове укриття просто на стовбурі — ефект вийде зворотним.
Окремо працюють клейові пояси проти зимового п’ядуна. Самиці цього метелика безкрилі й піднімаються на крону пішки, знизу вгору, у жовтні-листопаді, іноді навіть під час зимових відлиг. Клейовий пояс ставлять на початку жовтня і перевіряють кожні десять-чотирнадцять днів, поновлюючи шар клею.
Обробки: чим, за якої температури й у якій послідовності
Головна умова осінніх обприскувань — час. Їх проводять після опадання приблизно 70 відсотків листя, за температури не нижчої за +5 °C, у суху безвітряну погоду, коли дощу не очікується щонайменше чотири-шість годин. У центральних областях це припадає на другу половину жовтня, на півдні — на початок листопада, на півночі й заході — на середину жовтня.
Робочі варіанти прості й давно перевірені. Розчин карбаміду в концентрації 500-700 г на 10 літрів води, яким рясно обприскують крону, стовбур і опале листя під деревом, знищує зимуючу стадію збудників парші та кокомікозу. Це не підживлення: восени азот у такій формі працює як дезінфектант і до весни встигає розкластися. Залізний купорос 3-5 відсотків (300-500 г на 10 л) використовують на зерняткових проти лишайників, мохів і тієї ж парші. Мідний купорос у концентрації 1 відсоток або 3-відсоткова бордоська рідина застосовуються на кісточкових — проти моніліозу, кучерявості листя персика й цитоспорозу. Різні препарати не змішують між собою, а розводять у часі щонайменше на тиждень.
Далі — механіка. Падалицю й листя згрібають, уражене спалюють або закладають у гарячий компост. Пристовбурні кола перекопують на 10-15 см із перевертанням пласта: лялечки, що зимують у ґрунті, опиняються на поверхні й гинуть від морозу. У листопаді стовбури й основи скелетних гілок білять розчином із 2-3 кг гашеного вапна, 300 г мідного купоросу й клею на 10 літрів води — це захист від лютневих сонячних опіків. Молоді дерева додатково обв’язують від зайців: сітка, лапник або перфорована стрічка на висоту до 80-100 см.
План на осінь виглядає так: у вересні зняти й спалити сухі пояси, на початку жовтня поставити клейові, після листопаду обприскати сад, згребти листя, перекопати пристовбурні кола, а в листопаді побілити стовбури й обв’язати молоді дерева. Разом це два-три вихідні, які помітно спрощують наступну весну.
