848
Космічний телескоп Джеймса Вебба отримав нові детальні зображення планетарної туманності NGC 2392, відомої як Туманність Лева, показавши її складну будову в інфрачервоному діапазоні. Про це повідомляє SciTechDaily.
Туманність отримала прізвисько через характерну форму, що нагадує морду лева. У центрі цієї структури розташоване зоряне ядро — білий карлик, який на зображенні виглядає як «ґудзик-ніс» космічного лева. Саме його енергія та випромінювання формують і продовжують «ліпити» навколишні шари газу й пилу.
Що нового показав Вебб у Туманності Лева
Ще у 2000 році космічний телескоп Габбла сфотографував NGC 2392 у видимому світлі, підкресливши її впізнаваний вигляд із «гривою», що складається з туманних структур, схожих на хвости комет. Тепер інфрачервоні спостереження Вебба дають значно чіткіший і глибший погляд на той самий об’єкт.
Вебб спостерігав туманність за допомогою двох інструментів: NIRCam (камера ближнього інфрачервоного діапазону) та MIRI (прилад середнього інфрачервоного діапазону). Завдяки цьому вдалося побачити деталі, які важко виявити у видимому світлі, зокрема щільні скупчення пилу та розмиті області іонізованого газу.
Газ і пил, що утворюють туманність, еволюціонують уже кілька тисяч років і продовжують змінюватися. У центрі цього динамічного середовища — залишок вмираючої зорі, який і керує більшістю складних структур навколо себе.
Як вмираюча зоря створила «космічного лева»
Наймасивніші зорі завершують життя вибухами наднових, але такі події трапляються відносно рідко. Більшість зір у Всесвіті, включно з тією, що породила NGC 2392, мають меншу масу і проходять інший фінальний етап.
Коли в надрах такої зорі ядерні реакції вже не можуть підтримувати її стабільність, вона починає пульсувати й скидати зовнішні шари в космос. Викинута речовина утворює розширювані оболонки газу й пилу — планетарну туманність. Зорі на цій стадії, як зазначається, відповідають за значну частину спостережуваного у Всесвіті космічного пилу.
Випромінювання оголеного зоряного ядра штовхає відкинутий матеріал назовні. У центрі залишається надзвичайно гаряче ядро — білий карлик. У Туманності Лева киснем багата центральна зоря вже завершила своє життя, залишивши по собі білий карлик, який фактично «підсмажує» туманність зсередини.
Інтенсивне випромінювання білого карлика створює бульбашку іонізованого газу, що формує впізнаване «обличчя» лева. У міру розширення ця бульбашка змітає пил і руйнує його на своєму шляху. Астрономи все ще намагаються з’ясувати, чому зібраний газ утворює настільки складні системи кілець і оболонок — подібні структури часто спостерігаються в планетарних туманностях.
Світна грива з пилу та газу
«Грива» лева відповідає внутрішній частині пилової оболонки, освітленої білим карликом у центрі. Усередині неї видно структури, схожі на пасма волосся або хвости комет.
Насправді це компактні згустки пилу, яким вдалося витримати потужне випромінювання зоряного ядра. Блокуючи частину цього випромінювання, щільні грудки також захищають матеріал, що розташований за ними.
Спостереження Вебба «зупиняють» еволюцію туманності в один конкретний момент, але наслідки загибелі зорі тривають. Газ і пил і далі віддалятимуться від центрального залишку, поступово змінюючи вигляд об’єкта.
Астрономи оцінюють, що приблизно через 10 000 років Туманність Лева повністю розсіється. За космічними мірками це дуже короткий проміжок часу.
Роль Вебба та міжнародної співпраці
Телескоп Джеймса Вебба — найбільший і найпотужніший космічний телескоп, коли-небудь запущений у космос. У межах міжнародної угоди Європейське космічне агентство (ESA) забезпечило запуск обсерваторії ракетою Ariane 5.
ESA разом із партнерами розробила й випробувала необхідні модифікації ракети для місії Вебба та замовила пускову послугу в компанії Arianespace. Також ESA надала спектрограф NIRSpec і половину приладу MIRI, створеного консорціумом європейських інститутів у співпраці з Лабораторією реактивного руху (JPL) та Університетом Аризони.
Вебб є спільним проєктом NASA, ESA та Канадського космічного агентства (CSA). Нові зображення Туманності Лева демонструють, як ця міжнародна співпраця дозволяє побачити знайомі об’єкти у зовсім новому світлі.
Телескоп Джеймса Вебба показав, як вмираюча зоря творить «левову» туманність з’явилася спочатку на Цікавості.
