845
Наприкінці сезону майже в кожного назбирується коробка з недосіяними пакетиками, а до неї додається власне насіння: томати з улюбленого куща, квасоля, кріп, чорнобривці. Далі все це зазвичай лягає у шухляду на кухні — і навесні половина не сходить. Причина майже завжди одна: не старість насіння, а умови, в яких воно пролежало зиму.
Насіння — живий організм. Воно дихає, і чим тепліше й вологіше довкола, тим інтенсивніше витрачає власні запаси. Практики користуються простим правилом: сума температури в градусах Цельсія і відносної вологості повітря у відсотках не повинна перевищувати 50. Тобто за 10 °C припустимі 40 відсотків вологості, за 20 °C — уже лише 30. Кухонна шафа біля плити, де влітку бувають 28 °C і 60 відсотків вологості, цій умові не відповідає навіть близько.
Де і в чому тримати насіння
Ідеал для домашніх умов — сухе, темне, прохолодне місце зі стабільною температурою 5-15 °C і вологістю близько 50 відсотків. Підходять неопалювана комора, шафа біля зовнішньої стіни в передпокої, нижня полиця холодильника (2-6 °C). Не підходять засклений балкон із перепадами від мінуса до плюс сорока влітку, підвал, а також підвіконня над батареєю.
Власне насіння перед закладанням просушують. Орієнтир — вологість близько 8-10 відсотків; на око її визначають так: суха горошина або квасолина при натисканні розколюється, а не м’ якнеться, дрібне насіння не злипається в грудки й пересипається, як пісок. Сушать при кімнатній температурі на папері, а не на сонці й не біля обігрівача.
Тара залежить від місця. Якщо це прохолодна суха комора, достатньо паперових конвертів, складених у картонну коробку чи бляшанку. Якщо холодильник — тільки герметично: скляна банка з гвинтовою кришкою або пластиковий контейнер із ущільнювачем, усередину кладуть пакетик силікагелю чи столову ложку сухого рису в марлі. Головне — не діставати банку щодня: при кожному відкриванні на холодному склі конденсується волога. На кожному конверті мають бути культура, сорт і рік збирання. Поруч із насінням не зберігають добрива, фарби, цибулю й часник.
Скільки років насіння залишається схожим
Строки різняться в рази, і саме тому ревізію коробки роблять щозими. Найменше живуть селера, пастернак, цибуля ріпчаста, порей і щавель — один-два роки. Кріп, петрушка, кмин і морква тримаються два-три роки, перець, баклажан, салат і шпинат — три-чотири. Буряк, капуста, редиска, редька, ріпа й томат зберігають схожість чотири-шість років, горох і квасоля — три-п’ять. Рекордсмени — гарбузові: огірок, кабачок, гарбуз, диня й кавун сходять і через шість-вісім років. Більше того, дво-трирічне насіння огірка часто дає більше жіночих квіток, ніж свіжозібране.
Наприкінці зими сумніви знімає домашня перевірка. Десять насінин розкладають між двома шарами вологої тканини або ватних дисків, кладуть у контейнер і тримають за 22-25 °C, стежачи, щоб тканина не пересихала. Час на пророщування свій у кожної культури: редиска й капуста показують результат за три-п’ять днів, томат за шість-вісім, морква й буряк за десять-дванадцять, петрушка й перець за дванадцять-п’ятнадцять.
Далі рахують. Сім і більше пророслих із десяти — насіння повноцінне, сійте як звичайно. Чотири-шість — використовуйте, але збільшуйте норму висіву вдвічі. Менше чотирьох — купуйте нове, бо навіть ті поодинокі сходи будуть слабкими.
Отже, схема на зиму проста: просушити, підписати, скласти в паперові конверти й прибрати в найпрохолодніше сухе місце в домі. У лютому перебрати коробку, викинути прострочене, перевірити сумнівне на схожість — і в березні сіяти вже без несподіванок.
