971
25 липня 2026 року, 17:51 за східним часом США. Зі стартового майданчика Starbase у Техасі відірвався від землі найбільший ракетний тандем в історії — 124-метрова Starship із прискорювачем Super Heavy. Тринадцятий випробувальний політ вийшов переважно вдалим: корабель вивів у космос партію супутників, показав перезапуск двигуна на орбіті й м’яко приводнився в Індійському океані на північний захід від Австралії.
Масштаб цієї машини важко вкласти в голові. Тридцять три метанові двигуни Raptor на нижньому ступені видали близько 16 мільйонів фунтів тяги — це приблизно 7200 тонн, майже вдвічі більше, ніж давала легендарна Saturn V, що возила людей на Місяць. Уся конструкція розрахована на повне багаторазове використання: і прискорювач, і корабель мають повертатися, щоб літати знову й знову.
Що пішло добре, а що — ні
Головна зірка польоту — верхній ступінь, власне Starship. Усі шість його двигунів Raptor відпрацювали рівно, корабель піднявся в космос, розкрив вантаж, коротко перезапустив один двигун прямо на орбіті (важлива перевірка перед майбутніми міжпланетними маневрами) і завершив політ керованим «м’яким» приводненням в Індійському океані приблизно через годину й п’ять хвилин після старту. Він навіть якийсь час тримався на плаву цілим.
А от прискорювачу Super Heavy пощастило менше. Під час спуску виникли проблеми з перезапуском двигунів: із тринадцяти, потрібних для гальмування, увімкнулися лише десять, а до моменту торкання води працювали тільки п’ять. Через це прискорювач ударився об воду в Мексиканській затоці на швидкості вищій за розрахункову — «жорстке» приводнення, як делікатно висловилися в компанії. Для машини, яка мала б колись сідати назад на стартовий стіл, це нагадування, що до повної надійності ще працювати й працювати.
Окремо цікавий вантаж. Цього разу Starship узяв на борт 20 супутників Starlink третього покоління — і випускав їх по одному через щілину біля носа корабля просто під час суборбітального польоту. Шість із них несли камери, щоб зазирнути на теплозахисні плитки корабля й оцінити його стан у польоті. Ця система теплового захисту — один із головних болючих вузлів програми: саме плитки в попередніх спробах згоряли й руйнувалися під час входу в атмосферу.
Тринадцятий політ не був бездоганним, але для програми такого масштабу «переважно успішний» — це насправді дуже хороша новина. SpaceX будує Starship як ключ до майбутніх польотів на Місяць за програмою NASA Artemis і, у мріях Ілона Маска, до Марса. Кожен такий старт — це не фінал, а черговий крок методом спроб і помилок: щось працює бездоганно, щось б’ється об воду, інженери читають телеметрію й ідуть готувати наступну ракету.
Джерело: Spaceflight Now
