712
Не всі хвилі спеки однакові. Дослідники виділили окрему категорію весняних і ранньолітніх подій, які буквально «з’їдають» гірський сніг. Під час таких snow-eater heat waves втрати снігового покриву на заході США майже вдвічі перевищують звичайний сезонний темп.
Гірський сніг працює як природне водосховище: взимку накопичує воду, а навесні та влітку поступово тане. Якщо вода сходить занадто рано, це збільшує ризик паводку й скорочує літній запас.
Команда проаналізувала погоду в західних горах США за 1850–2015 роки. Для раннього періоду використовували атмосферну реконструкцію 20th Century Reanalysis.
Що показало дослідження
Алгоритми шукали періоди між березнем і липнем, коли температура кілька діб поспіль не падала нижче нуля. Потім ці умови подавали в модель сніготанення і звіряли з сучасними високогірними станціями.
У дні snow-eater heat waves реальна втрата снігу була майже удвічі більшою за сезонне середнє. Такі події зазвичай виникали три-п’ять разів за сезон і тривали три-п’ять днів.
Із 11 найбільших весняних паводків, спричинених сніготаненням після 1950 року, сім сталися в межах п’яти днів від такої хвилі спеки. Історичний ряд також показав, що події стають частішими, охоплюють більшу площу і починаються раніше.
Алгоритм визначав не просто теплі дні, а багатоденні епізоди, коли температура вдень і вночі залишалася вище точки замерзання. Саме постійне тепло не дає снігу відновлювати втрати вночі.
Дослідники відділяють snow-eater heat waves від rain-on-snow events, хоча обидва типи можуть різко прискорювати стік. Новий клас подій може відбуватися і без сильного дощу — достатньо тривалого теплого повітря.
Практична проблема полягає в тому, що вода, яка сходить із гір у березні або квітні, не обов’язково може бути збережена до серпня. Тому раннє танення одночасно збільшує весняний ризик паводків і літній ризик дефіциту води.
Джерело: Phys.org / Science Advances
