695
Самці австралійського червоноспинного павука Latrodectus hasselti практикують одну з найдивніших шлюбних стратегій у природі. Під час спаровування самець робить своєрідне сальто і підставляє черевце просто до ротових органів самки.
Самка може почати його поїдати ще до завершення копуляції. Проте попередні дослідження показували: така самопожертва може дозволити самцю довше передавати сперму і збільшити його частку батьківства.
Щоб з’ясувати генетичну основу поведінки, дослідники працювали з Latrodectus hasselti та близьким видом L. katipo. Вони створювали гібридів і проводили зворотні схрещування, відстежуючи, які шлюбні риси передаються нащадкам.
Що показало дослідження
Окремо аналізували саме сальто та звуження черевця перед спаровуванням. Друга риса може ускладнювати самці можливість швидко вкусити партнера й допомагати йому довше залишатися живим.
Результати показали, що успадкування сальто відповідає відносно простій генетичній моделі з невеликою кількістю головних факторів. Натомість звуження черевця виглядає генетично складнішим.
Дослідження показує, що поведінка, яка зовні здається надзвичайно складною, не обов’язково потребує такої ж складної генетичної архітектури.
У червоноспинних павуків самець може пережити перше сальто, повернутися до тієї самої самки й використати другий копулятивний орган. Під час другої копуляції самопожертва стає значно ймовірнішою.
Ще одна поведінкова адаптація — попереднє звуження черевця. Воно відсуває життєво важливі внутрішні органи від тієї ділянки, яку найімовірніше прокусить самка, і може дати самцю додатковий час для завершення передачі сперми.
Схрещування з L. katipo дозволило розділити ознаки, які в природі зазвичай зустрічаються разом. Саме тому дослідники змогли оцінити, чи передається кожна з них за простою або складнішою схемою спадкування.
Джерело: Phys.org / Biology Letters
