993
Через приблизно п’ять мільярдів років на нашу Сонячну систему чекає драма космічного масштабу: Сонце роздується в червоного гіганта, спалить Меркурій, Венеру, а можливо, і Землю, а потім стисне до крихітного тліючого вуглика — білого карлика. Що станеться з віддаленими планетами-гігантами на кшталт Юпітера? Тепер у нас є натяк на відповідь. Космічний телескоп James Webb роздивився планету, яка вже пережила смерть своєї зорі. Її назва — WD 1856 b, і вона показує можливе майбутнє нашого Юпітера.
Ця планета розміром із Юпітер обертається навколо білого карлика WD 1856+534, що розташований приблизно за 80 світлових років від нас. Її відкрили ще 2020 року телескопи TESS і Spitzer, а нове дослідження з даними Webb опублікували 1 липня 2026 року в журналі Nature. WD 1856 b тулиться до мертвої зорі неймовірно щільно: повний оберт вона робить лише за 34 години, а відстань між нею й карликом менша за три мільйони кілометрів — це у 50 разів ближче, ніж Земля до Сонця. Її маса оцінюється в діапазоні від 4 до 11 мас Юпітера.
Планета, яка виявилася надто теплою
Найцікавіше почалося, коли вчені виміряли температуру планети. Вона склала близько 126 градусів Цельсія — значно більше, ніж мала б бути. Білий карлик — це вже холодний зоряний недогарок, він майже не гріє. Звідки ж тоді таке тепло? Виявилося, що це залишковий жар від подій минулого. За розрахунками, розігрів стався у проміжку від 3 до 5,5 мільярда років після того, як зоря перетворилася на білого карлика.
Такий сценарій підказує вченим важливу деталь: WD 1856 b, найпевніше, не пережила фазу червоного гіганта на своєму нинішньому місці, а мігрувала ближче до зорі вже пізніше. Іншими словами, планета не «висиділа» катастрофу поруч, а прилетіла на цю тісну орбіту згодом, зберігши себе.
Перша атмосфера біля мертвої зорі
Webb зробив і ще один рекорд. Аналізуючи світло, що проходить крізь оболонку планети, інструмент NIRSpec зафіксував у її атмосфері дрібні хмарні частинки та вуглеводні — найімовірніше, метан. Це перше в історії виявлення атмосфери у планети, що обертається навколо білого карлика. Досі ніхто не знав напевно, чи взагалі можуть такі світи зберігати газову оболонку поруч із зоряним трупом.
Для нас це не просто далека екзотика. Це репетиція власного майбутнього. Коли Сонце завершить свій шлях, зовнішні газові гіганти нашої системи можуть опинитися приблизно в такому ж становищі, як WD 1856 b. Вивчаючи цю планету, астрономи фактично зазирають на мільярди років уперед — і бачать, що навіть після смерті зорі планетні системи здатні на дивовижну стійкість.
Джерело: ESA/Webb — WD 1856 b
