1642
Хронічний біль не має однакової «адреси» в мозку для всіх людей. Саме цю ідею використали дослідники, які спочатку створили індивідуальну карту больових сигналів у трьох пацієнтів із тяжким хронічним болем обличчя, а вже потім перевіряли точкову електричну стимуляцію різних ділянок. У двох людей вдалося знайти комбінації, які помітно послаблювали біль; одна пацієнтка після постійної імплантації електродів зберігає покращення через рік.
Стандартна глибока стимуляція мозку вже використовується при деяких рухових розладах, але для хронічного болю результати історично були дуже нерівномірними.
Одна з причин може полягати в тому, що біль є не сигналом однієї конкретної ділянки, а результатом роботи мережі, причому ця мережа відрізняється в різних людей.
Команда набрала трьох добровольців із важким рефрактерним лицевим болем, якому не допомагали стандартні методи.
Під час нейрохірургічної процедури через невеликі отвори в черепі їм тимчасово встановили електроди в кількох важливих ділянках мозку.
Протягом трьох днів дослідники систематично подавали невеликі електричні імпульси в різні точки й фіксували, як змінюється біль.
Таким способом для кожної людини будували персональну функціональну карту — не лише де в мозку активність пов’язана з болем, а яка саме стимуляція може його послабити.
Результати різко відрізнялися між учасниками. В одного пацієнта жодна перевірена комбінація не дала достатнього полегшення.
У двох інших знайшли ділянки та режими, які помітно знижували біль. Це вже саме по собі підтримує ідею, що одна стандартна ціль для всіх пацієнтів може бути невдалою стратегією.
Одна жінка у віці близько 40 років погодилася на постійну імплантацію чотирьох електродних проводів у ті області, які найкраще відповіли під час тестування.
Через шість і дванадцять місяців вона продовжувала повідомляти про суттєве покращення.
Друга учасниця, яка теж отримала користь під час тимчасової стимуляції, планує постійний імплант.
Навіть негативний результат третього пацієнта дослідники вважають корисним. Попереднє картування потенційно може показати, кому складна операція з постійним пристроєм, найімовірніше, не допоможе.
У вибірці лише три людини, тому метод поки не можна вважати підтвердженим лікуванням для широкої групи пацієнтів.
Команда розглядає підхід передусім як доказ принципу: персональне картування мережі може передувати нейростимуляції й допомагати вибирати конкретні цілі замість однакового протоколу для всіх.
https://www.sciencenews.org/article/brain-stimulation-chronic-pain
