914
Елітний спорт створює велике фізичне й психологічне навантаження, а для параспортсменів до нього можуть додаватися біль, особливості терморегуляції, труднощі зі зміною положення тіла під час сну та інші наслідки конкретного типу інвалідності. Нове дослідження перевірило, як рівень змагань, якість сну та депресивні симптоми пов’язані між собою.
Учасників набирали серед елітних параспортсменів, зареєстрованих у Паралімпійському комітеті Кореї.
Дослідники порівнювали спортсменів спортсменів паралімпійського та національного рівнів та оцінювали сон за Піттсбурзьким індексом якості сну (PSQI).
Яка різниця була між рівнями змагань
Частка учасників із депресивні симптоми була значно вищою на паралімпійському рівні — 64,9% проти 32,8%.
Після коригування за віком, статтю, тривалістю спортивної кар’єри, типом порушення, його тяжкістю та видом спорту спортсмени паралімпійського рівня athletes мали приблизно у 6,26 раза вищу ймовірність депресивних симптомів.
Поганий сон також був сильним незалежним фактором. Учасники з поганою якістю сну мали приблизно у 5,44 раза вищу ймовірність депресивних симптомів, ніж учасники з доброю якістю сну.
Окремо з підвищеним ризиком були пов’язані гірша суб’єктивна якість сну, коротша тривалість сну, використання снодійних препаратів, більше порушень сну та вираженіша денна дисфункція.
Яку роль відіграла якість сну
Медіаційний аналіз показав, що загальний бал PSQI статистично опосередковував зв’язок між рівнем змагань і депресивні симптоми.
Автори інтерпретують це як аргумент на користь регулярного включення оцінку сну до моніторингу психічного здоров’я елітних параспортсменів.
Водночас поперечний дизайн дослідження не дозволяє довести напрямок причинності. Поганий сон може підсилювати психологічні симптоми, але й депресивні симптоми самі здатні погіршувати сон.
Робота не означає, що участь у Паралімпійських змаганнях сама по собі спричиняє депресію; вона показує статистичні відмінності між групами і роль сну в цій картині.
До вибірки входили спортсмени з різними категоріями порушень і різними видами спорту, тому статистичні моделі додатково коригували ці відмінності.
PSQI оцінює не одну характеристику сну, а кілька компонентів: суб’єктивну якість, час засинання, тривалість, ефективність, порушення, використання снодійних препаратів і денна дисфункція.
Саме кілька компонентів одночасно були гіршими у спортсменів із депресивні симптоми, тому автори говорять про загальну якість сну, а не лише про кількість годин.
Медіаційний аналіз не доводить, що покращення сну автоматично прибере депресивні симптоми. Він показує, що статистична частина зв’язку між рівнем змагань і психологічним станом проходить через якість сну.
Джерело: Scientific Reports / Nature
