714
Скільки акул має бути на здоровому кораловому рифі? Нове дослідження Панами показало, що універсальної відповіді не існує: ще до інтенсивного людського рибальства тихоокеанські рифи країни підтримували приблизно у 20 разів більше акул, ніж карибські.
Команда використала мікроскопічні шкірні зубчики акул, або dermal denticles. Вони постійно відпадають від шкіри, осідають у морських відкладах і можуть зберігатися тисячі років.
Дослідники порівняли донні відклади віком приблизно 7000–3000 років із матеріалом останнього століття. Загалом вони відібрали 3497 denticles зі 157 проб.
Що показало дослідження
Після статистичного коригування даних з’ясувалося, що до сильного людського впливу в Gulf of Panama на рифах було приблизно у 20 разів більше акул, ніж у Карибському морі.
На карибському боці накопичення denticles у сучасний період впало приблизно на 75%, тоді як тихоокеанські показники статистично майже не відрізняються від доісторичного базового рівня.
Автори пов’язують величезну природну різницю з продуктивністю океану. Сезонний апвелінг у Gulf of Panama піднімає поживні речовини з глибини й підтримує значно більшу кількість здобичі та великих хижаків.
В окремих карибських пробах дослідники знаходили близько 50 denticles у 10 кілограмах рифового осаду. На тихоокеанському боці перший невеликий зразок дав близько 200 denticles лише в одному кілограмі матеріалу.
Форма шкірних зубчиків також несе інформацію. Різні екологічні групи акул мають denticles різної морфології, тому викопний матеріал дозволяє оцінювати не лише загальну кількість хижаків, а й структуру давньої спільноти.
Дослідники попереджають, що сучасний тихоокеанський показник теж не означає відсутності проблем. Цілеспрямований промисел акул у Gulf of Panama посилився з 1980-х років, а сучасні спостереження вже вказують на тиск на популяції.
