1372
Гаї осик здатні працювати як природний протипожежний бар’єр, що уповільнює, а подекуди й зупиняє поширення лісових пожеж. До такого висновку дійшли науковці, які проаналізували, як вогонь поводиться, коли на його шляху трапляються ділянки цих листяних дерев серед хвойних лісів.
Дослідження провели фахівці Університету штату Колорадо. Вони порівняли поведінку пожеж у різних типах лісу й виявили, що осикові насадження суттєво стримують полум’я. Причина — у самій природі цих дерев: осики зберігають більше вологи, мають менше сухого горючого підліску й опаду, а їхнє листя та деревина спалахують значно гірше, ніж смолиста хвоя сосен чи ялин. Потрапляючи в осиковий гай, верхова пожежа втрачає «паливо» й нерідко опускається на землю або згасає.
Такий ефект робить осику цінним союзником у регіонах, де пожежний сезон стає дедалі довшим і руйнівнішим. Науковці зазначають, що йдеться не про абсолютний захист — за екстремальної спеки, сухості й сильного вітру горіти може практично все, — а про реальне зниження інтенсивності та швидкості поширення вогню, яке дає більше шансів зупинити стихію й убезпечити населені пункти.
Практичне значення роботи полягає в тому, що вона підказує стратегію управління лісами в умовах зростаючої пожежної загрози. Збереження й відновлення осикових гаїв, зокрема поблизу селищ і на межах хвойних масивів, може стати відносно недорогим природним інструментом протипожежного захисту. Замість того щоб покладатися лише на вирубування просік і штучні бар’єри, лісівники дістають ще один аргумент на користь різноманітних, «вологіших» лісів, стійкіших до вогню в епоху дедалі жорсткіших пожежних сезонів.
