1338
Під горами південної Сицилії науковці виявили давнє підземне джерело прісної води, ізольоване в глибині земних надр упродовж мільйонів років. Ця «викопна» вода, схована під Гіблейським плато, могла сформуватися ще близько шести мільйонів років тому й відтоді залишалася відрізаною від сучасного кругообігу вологи.
Дослідники пов’язують появу резервуару з драматичним епізодом геологічної історії Середземномор’я — так званою мессінською кризою солоності, коли рівень моря різко впав, а частина басейну майже пересохла. У той період прісна вода могла проникнути глибоко в породи й опинитися замкненою під шарами відкладень, зберігшись до наших днів. Свої висновки автори обґрунтували геологічним моделюванням, яке відтворює рух води крізь товщу порід.
Знахідка цінна не лише як свідчення давніх катастрофічних змін рівня моря. Сицилія — острів, що регулярно потерпає від нестачі води й посух, тому наявність значного глибинного запасу прісної вологи має пряме практичне значення. Водночас науковці застерігають від поспішного оптимізму: така вода накопичувалася мільйони років і практично не поповнюється, тож її нерозважливе відкачування призвело б до швидкого виснаження ресурсу, який неможливо відновити.
Значення відкриття подвійне. З одного боку, воно відкриває вікно у минуле й допомагає зрозуміти, як екстремальні коливання рівня моря формували підземні водні системи регіону. З іншого — нагадує, що навіть у посушливих районах під землею можуть ховатися суттєві, але вразливі запаси води, поводитися з якими треба обережно. Дослідники наголошують: перш ніж розглядати такі резервуари як джерело водопостачання, потрібно точно оцінити їхній обсяг і темпи природного оновлення.
