871
Осінній догляд за гортензією майже повністю визначається одним питанням: на пагонах якого року вона цвіте. Плутанина саме тут — головна причина того, чому кущ роками стоїть зеленим і здоровим, але без жодної суцвіття.
У садах України найпоширеніші три види. Волотиста, або мітельчаста, гортензія — сорти Лаймлайт, Ванілла Фрейз, Фантом, Грандіфлора — цвіте на пагонах поточного року. Деревовидна, з відомою Аннабель, теж закладає квіти на молодому прирості. А великолиста гортензія, та сама з кулястими рожевими й блакитними суцвіттями, цвіте переважно на торішніх стеблах, і саме через це в наших умовах часто залишається без цвіту.
Звідси й розподіл робіт: перші два види восени обрізають сміливо й майже не вкривають, третій майже не чіпають, зате вкривають ретельно.
Обрізка за видами
Волотисту гортензію обрізають після листопаду або переносять роботу на березень — принципової різниці немає, важливо лише не робити цього в сильний мороз. Торішні прирости вкорочують, залишаючи 2-4 пари бруньок, вирізають усе слабке, поламане й спрямоване всередину куща. Сильна обрізка дає меншу кількість, але помітно більші суцвіття; слабка — багато дрібних. Кущ формують із 8-12 сильних скелетних гілок.
Деревовидну гортензію обрізають так само коротко, залишаючи 3-5 бруньок на пагоні, а раз на п’ять-шість років проводять омолодження, вирізаючи найстаріші стовбури біля основи. Ця гортензія відновлюється швидко навіть після зрізання майже до пенька, тому помилитися з нею складно.
Великолистій восени видаляють лише відцвілі суцвіття, обрізаючи їх безпосередньо під квіткою, а також сухі й хворі стебла. Молоді пагони з бруньками, які вже сформувалися, зберігають повністю: у них і закладено наступне цвітіння. Багато садівників лишають суцвіття на всіх видах до весни — вони затримують сніг і трохи прикривають верхні бруньки, а обламувати їх зручніше в березні.
Живлення, полив і укриття
Останнє азотне підживлення гортензії дають до кінця липня. У другій половині серпня й у вересні вносять лише фосфор і калій: 25-30 грамів суперфосфату й 20-25 грамів сульфату калію на кущ, загорнувши в ґрунт із подальшим поливом. Калій допомагає деревині визріти, і різниця в зимостійкості між підживленим і непідживленим кущем помітна вже після першої серйозної зими. Золу під гортензію не вносять: вона розкислює ґрунт, а культура любить кислу реакцію, pH 5,0-6,0.
Гортензія витрачає багато води й восени теж потребує вологозарядкового поливу — 20-30 літрів під дорослий кущ у жовтні, якщо осінь суха. Після поливу пристовбурне коло мульчують кислим верховим торфом, хвойним опадом або перепрілою тирсою шаром 10-15 сантиметрів, відступивши кілька сантиметрів від основи стебел.
Волотиста й деревовидна гортензії в більшості областей України зимують без укриття: вони витримують морози до мінус 30. Достатньо мульчі на корінні, а молоді кущі перших двох років можна додатково підгорнути. Великолиста набагато вразливіша: її квіткові бруньки гинуть уже при мінус 5-7. Пагони пригинають до землі й фіксують, укладають на лапник, зверху накривають сухим листям і спанбондом, а поверх ставлять каркас із плівкою від намокання. Роблять це за температури близько мінус 5, не раніше: під зарано закритим укриттям кущ випріває.
Найпростіше запам’ятати так: волотиста й деревовидна — коротка обрізка й мульча, великолиста — прибрати відцвіле й ретельно вкрити. Плюс фосфорно-калійне підживлення у вересні для всіх трьох видів.
