759
Сполука, яку виробляють окремі бактерії кишечника, може бути одним із біохімічних містків між мікробіомом і хворобою Альцгеймера. Дослідники University of Wisconsin-Madison показали, що високі рівні imidazole propionate, або ImP, пов’язані з більшою кількістю патологічних білків у мозку та швидшим когнітивним спадом.
ImP утворюється, коли певні кишкові бактерії переробляють амінокислоту histidine. Такі бактерії можуть бути присутні в організмі в невеликій кількості, але сам метаболіт здатний виходити з кишечника в кров і досягати інших тканин.
У мишей ImP, який потрапляв до мозку, посилював накопичення beta-amyloid і tau — двох ключових патологічних білків, пов’язаних із хворобою Альцгеймера.
Що показало дослідження
У людській частині роботи дослідники вимірювали ImP у крові майже 1200 учасників Wisconsin Registry for Alzheimer’s Prevention та досліджень Wisconsin Alzheimer’s Disease Research Center.
Люди з найвищими рівнями ImP частіше мали біомаркери патології Альцгеймера та нейронального ушкодження. Завдяки багаторічним когнітивним тестам команда також побачила, що ця група демонструвала швидший спад когнітивних показників.
Окремо знайшли генетичний варіант, присутній приблизно у 43% вибірки, який був пов’язаний із вищою концентрацією ImP. Автори припускають, що він може впливати на те, наскільки ефективно нирки виводять метаболіт із крові.
Дослідники не пропонують просто прибрати histidine з харчування — ця амінокислота необхідна організму й міститься в багатьох продуктах. Натомість потенційною майбутньою мішенню може стати сам ImP, його бактеріальне утворення або механізм накопичення в крові.
Зв’язок між мікробіомом і мозком досліджують давно, але однією з головних проблем залишається відокремлення причинного механізму від простої кореляції. ImP цікавий тим, що його можна виміряти в крові й перевіряти безпосередню дію на мозкову патологію в експериментальних моделях.
У роботі поєднали кілька рівнів даних: концентрацію метаболіту, біомаркери amyloid і tau, показники ушкодження нейронів та багаторічні когнітивні тести. Саме така комбінація дала змогу оцінити, чи пов’язаний ImP не лише з наявністю патології, а й із її клінічним розвитком.
Знайдений генетичний зв’язок також важливий, тому що рівень бактеріального метаболіту залежить не тільки від складу кишечника. Організм має ще й виводити речовину з крові, тому робота нирок і генетичні відмінності можуть змінювати її концентрацію.
Наступним кроком стане перевірка того, чи зниження ImP справді уповільнює патологічний процес. Лише після цього можна буде говорити про нього як про потенційну терапевтичну мішень, а не тільки як про біомаркер ризику.
