2558
Карта ареалу виду може виглядати значно оптимістичніше за реальність, якщо в ній враховувати лише середню температуру та опади. Дослідники Yale University показали, що хвилі спеки, різкі похолодання та інші екстремальні погодні події вже суттєво визначають, де реально можуть існувати понад 500 видів птахів Північної Америки.
Для побудови моделей команда об’єднала супутникові та наземні кліматичні дані з величезним масивом спостережень eBird.
Середній клімат може виглядати сприятливим, але кілька днів екстремальної спеки або сильного холоду можуть бути достатніми, щоб популяція не могла стабільно існувати в конкретному місці.
Що показало дослідження
Після додавання крайніх погодних подій прогнозовані ареали багатьох видів стали меншими або змістилися. Найбільші розбіжності виявили у Великих рівнинах і на південному заході США.
Це важливо для природоохоронного планування: заповідник може виглядати придатним за середніми показниками, але виявитися небезпечним під час дедалі частіших хвиль спеки.
Автори вважають, що кліматичну мінливість та екстремуми треба включати до моделей біорізноманіття як окремий екологічний фактор.
Моделі будувалися окремо для кожного виду, тому дослідники могли визначити, які саме кліматичні фактори найкраще пояснюють присутність або відсутність птаха у певній точці.
Виявилося, що однакові середні умови можуть давати різні результати залежно від розмаху температурних коливань. Вид може витримувати середню температуру регіону, але не переживати коротку екстремальну подію.
Це особливо важливо для прогнозів майбутнього біорізноманіття. Якщо моделі зміни клімату використовують тільки середні значення, вони можуть систематично переоцінювати площу придатного середовища і кількість видів, які нібито збережуться в регіоні.
Джерело: Phys.org / Yale University
