719
Предки сучасних котів, собак, ведмедів і тюленів могли стати головними хижими ссавцями не тому, що були кращими конкурентами. Аналіз європейського викопного літопису показав іншу картину: зміни розміру й різноманіття хижаків значно краще збігаються з великими кліматичними поворотами.
Після вимирання динозаврів хижі ссавці швидко зайняли нові ніші. Серед головних хижаків були hyaenodonts — велика вимерла група, яка задовго до сучасних Carnivoramorpha досягла великих розмірів.
Класична гіпотеза стверджувала, що предки сучасних хижих ссавців витіснили hyaenodonts завдяки більш універсальній будові зубів. Але ця історія значною мірою спиралася на Північну Америку.
Що показало дослідження
Міжнародна команда проаналізувала 155 викопних видів Європи майже за весь палеоген. Масу тварин реконструювали за характеристиками зубів.
Після Middle Eocene Climatic Optimum близько 40 млн років тому carnivoramorphans швидко збільшили діапазон мас. Проте hyaenodonts не зникли й залишалися різноманітними ще мільйони років.
Їхній спад почався значно пізніше й збігся з великим похолоданням близько 34 млн років тому — Grande Coupure. Це підтримує висновок, що регіональний клімат був важливішим фактором зміни верхівки харчового ланцюга, ніж проста конкуренція.
Body mass виявилася зручним показником, тому що тісно пов’язана з типом здобичі, метаболічними потребами й позицією хижака в екосистемі. Зуби, які добре зберігаються у викопному літописі, дозволили відновити масу навіть для неповних скелетів.
У Європі carnivoramorphans почали займати ширший діапазон розмірів після Middle Eocene Climatic Optimum, але передбачувані конкуренти не пережили синхронного обвалу різноманіття. Це суперечить простій моделі прямого витіснення.
Регіональні відмінності між Європою та Північною Америкою також показують, що одна універсальна історія еволюції хижаків навряд чи працює для всіх континентів. Локальний клімат і склад екосистем могли визначати різний темп змін.
Джерело: Phys.org / University of Liège
