988
За 40 світлових років від нас, навколо крихітної холодної зорі, обертаються сім кам’янистих планет розміром із Землю. Ця система — TRAPPIST-1 — уже майже десять років не дає спокою вченим, бо тут є найкращий у Галактиці шанс знайти світи, схожі на наш. Головне питання просте, як і все геніальне: чи є там повітря? Космічний телескоп James Webb уже кілька років полює за відповіддю, і картина потроху прояснюється — хоч і виявляється складнішою, ніж усі сподівалися.
Систему відкрили ще 2015 року за допомогою наземного телескопа TRAPPIST, на честь якого вона й названа. Зоря в центрі — ультрахолодний червоний карлик, який має лише близько 12 відсотків радіуса Сонця. Планети туляться до неї дуже близько: повний оберт вони роблять за проміжок від півтори до приблизно дев’ятнадцяти діб. Три з них — позначені літерами e, f і g — розташовані в так званій зоні життя, де за сприятливих умов на поверхні могла б існувати рідка вода.
Що вже вдалося з’ясувати
Webb досліджує атмосфери двома способами: ловить світло зорі, що просочується крізь газову оболонку планети під час її проходження перед диском, і вимірює тепло, яке випромінює сама планета. Станом на грудень 2025 року результати такі. Найближча до зорі TRAPPIST-1 b виглядає як гола розжарена скеля — атмосфери в неї практично немає. У сусідки TRAPPIST-1 c щільну вуглекислу атмосферу теж виключили; якщо повітря там і є, то дуже розріджене.
Для планет d та e вчені відкинули можливість товстих воднево-гелієвих оболонок — а це вже добра новина, бо саме такі «пухнасті» атмосфери не пасували б до умов для життя. Дані по d та e досі ретельно аналізують, а найдальші f, g і h ще чекають на свою чергу. Тобто остаточного вироку немає, але коло звужується.
Головна перешкода — сама зоря
Найбільша складність виявилася несподіваною: винна в ній зоря. Червоний карлик TRAPPIST-1 поводиться значно активніше, ніж передбачали. Спалахи й темні плями на його поверхні створюють хибні сигнали, які легко переплутати з ознаками атмосфери планети. Через це вченим доводиться відділяти «шум» зорі від справжніх даних, а для впевненого висновку потрібні сотні спостережень проходжень протягом кількох років.
Варто одразу вгамувати надто сміливі очікування: навіть якщо Webb знайде атмосферу, він не зможе розгледіти в ній ознаки життя — біосигнатури поки що поза його межами. Але сам факт, що телескоп уже впевнено відрізняє голі скелі від світів із газовою оболонкою за десятки світлових років, — це величезний крок. TRAPPIST-1 залишається головним полігоном, де людство вчиться шукати другу Землю.
Джерело: NASA — Webb та система TRAPPIST-1
