892
Понад сорок років після завершення промислового китобійного промислу найбільші тварини планети починають частіше з’являтися біля берегів Намібії та західної частини ПАР. Дослідники зібрали понад шість десятиліть підтверджених спостережень і викидів на берег і виявили виразну тенденцію: 95% зафіксованих появ синіх китів та фінвалів припали на період після 2012 року.
Робота охоплює Benguela upwelling ecosystem — надзвичайно продуктивну частину південно-східної Атлантики біля Намібії та західного узбережжя Південної Африки.
Історичні записи китобоїв свідчать, що цей район міг бути важливим місцем для міграції та розмноження великих китів. У XX столітті обидва види пережили катастрофічне скорочення.
Що показало дослідження
За оцінками дослідників, між 1913 і 1978 роками китобої вбили приблизно 350 тисяч синіх китів і 725 тисяч фінвалів.
Антарктичний синій кит залишається у категорії Critically Endangered. Його сучасну чисельність оцінюють лише приблизно у 3% від докитобійного рівня, хоча популяція зростає приблизно на 5–8% щороку.
Фінвали відновилися сильніше. Вони мають статус Vulnerable, а сучасна чисельність може перевищувати 30% історичного рівня. Темп зростання оцінюють приблизно у 4–5% на рік.
Для аналізу команда зібрала підтверджені спостереження і викиди на берег із 1964 року до березня 2025-го. Синіх китів за весь цей час зафіксували лише 12 разів під час безпосередніх спостережень, ще одного знайшли на березі, а п’ять записів узяли з опублікованих джерел.
Чому це важливо
Фінвали траплялися частіше: 76 підтверджених спостережень і шість викидів на берег. Сині кити частіше з’являлися від пізньої весни до осені, тоді як фінвалів фіксували протягом усього року.
Автори застерігають, що частину зростання кількості записів можна пояснити й збільшенням спостережних зусиль. Загрози також залишаються: зіткнення із суднами, рибальські снасті, підводний шум, забруднення та кліматичні зміни океану.
Дані особливо цінні через те, що обидва види проводять значну частину життя у віддалених районах Південного океану, тому стандартні суднові спостереження охоплюють лише невелику частину їхнього життєвого циклу.
Дослідники припускають, що південно-східна Атлантика могла історично бути важливою nursery area — районом, де частина популяції регулярно з’являлася у певні сезони. Саме тому повернення навіть невеликої кількості тварин має екологічне значення.
Окремою проблемою залишається нестача систематичного моніторингу. Велика частина сучасних записів надходить від випадкових або комерційних спостерігачів, тому автори закликають розширювати акустичні мережі, які можуть фіксувати китів навіть без прямого візуального контакту.
Джерело: Phys.org / Taylor & Francis
