987
Астероїд, який ще недавно тримав у напрузі астрономів усього світу, остаточно виправданий. Нові знімки космічного телескопа James Webb дали змогу так точно виміряти орбіту об’єкта 2024 YR4, що вчені впевнено викреслили його з переліку загроз: у грудні 2032 року він не влучить ні в Землю, ні в Місяць.
Історія цього каменя завбільшки близько 60 метрів — приблизно з 15-поверховий будинок — почалася наприкінці 2024 року, коли його вперше помітили. Спершу тривогу викликала ймовірність зіткнення з нашою планетою, потім її зняли, але лишалося інше питання: а що як астероїд поцілить у Місяць? На піку розрахунків давали близько 4% шансу, що 22 грудня 2032 року 2024 YR4 таки вдарить по нашому супутнику.
Чому знадобився саме Webb
Проблема була в тому, що астероїд надто малий і тьмяний. Навесні 2025 року він віддалився й зник з поля зору звичайних наземних телескопів — а разом із ним зникла й можливість уточнити траєкторію. Лишалося чекати. І щойно об’єкт знову з’явився в зоні досяжності, за нього взявся найпотужніший космічний телескоп людства.
У лютому 2026 року камера ближнього інфрачервоного діапазону NIRCam на борту James Webb зробила серію спостережень 2024 YR4. Інфрачервоний зір тут — ключ: слабенький, темний астероїд майже не відбиває сонячне світло, зате випромінює тепло, яке Webb ловить чудово. Ці дані дозволили астрономам виміряти орбіту настільки точно, що варіант із зіткненням у 2032 році відпав остаточно.
Висновок однозначний: 2024 YR4 промине Місяць на відстані понад 20 тисяч кілометрів. Ані Землі, ані нашому супутнику він не загрожує. Історія закрита — вже без жодних «але» й відсотків імовірності.
Варто пояснити, чому вченим узагалі не байдуже до удару по Місяцю, адже там немає ні міст, ні людей. Зіткнення 60-метрового тіла з поверхнею супутника викинуло б у космос хмару уламків, а частина з них могла б із часом дістатися навколоземних орбіт, де кружляють супутники й Міжнародна космічна станція. Тож питання було не про руйнування Місяця, а про безпеку нашої орбітальної інфраструктури — і саме тому кожен відсоток імовірності ретельно перевіряли.
Цей епізод — гарний приклад того, як насправді працює планетарна оборона. Не паніка й не сенсаційні заголовки, а спокійна, методична робота: виявити об’єкт, оцінити ризик, дочекатися кращих даних і, коли треба, підключити важку артилерію на кшталт Webb, щоб поставити крапку. Небо повне таких каменів, і система, яка вміє їх відстежувати й вчасно заспокоювати — або, у гіршому разі, попереджати, — це саме те, що дає нам змогу спати спокійно.
Джерело: ESA — Planetary Defence
