535
Уявіть собі істоту, яка зберегла свій «дизайн» ще з часів динозаврів, але ми майже ніколи не бачили її живою. Саме такою є акула-гоблін — і тепер дослідникам вперше вдалося зняти її живою в глибинах океану, розповідає матеріал ScienceDaily. Виявилося, що цей 125‑мільйонолітній «живий викопний» живе і глибше, і в зовсім інших місцях, ніж вважали раніше.
Що відомо коротко
- Вчені вперше зафіксували живих акул-гоблінів у їхньому природному глибоководному середовищі, не витягуючи їх на поверхню.
- Було задокументовано дві здорові акули-гобліни: біля підводної гори поблизу острова Джарвіс та на схилі Тонзького жолоба.
- Спостереження в Тонзькому жолобі показало, що вид живе майже на 700 метрів глибше, ніж вважалося раніше, встановивши новий рекорд глибини для всього ряду ламноподібних акул.
- Нові знахідки значно розширили відомий ареал акули-гобліна в Центральному Тихому океані.
- Отримані дані дозволяють включати цей вид до <strongрегіональних списків біорізноманіття і враховувати його в природоохоронному управлінні.
Чому «жива викопна» акула так довго лишалася невидимою
Акула-гоблін (Mitsukurina owstoni) — єдиний живий представник давньої родини акул, яка існує вже близько 125 мільйонів років. Її часто називають «живим викопним», бо вона нагадує істоту з іншої епохи: довга «ніс-дзьобина» та щелепи, що вистрілюють уперед, наче пружина.
Проблема в тому, що ця акула живе на таких глибинах, куди людина не може просто так зануритися. Раніше її бачили живою лише тоді, коли її випадково піднімали рибальські снасті. Це як судити про життя дикого тигра тільки за тими, що потрапили в пастку: тварина вже виснажена, дезорієнтована і часто гине.
Тепер же вчені вперше «підглянули» за акулою-гобліном вдома, не турбуючи її. Це як поставити приховану камеру в глухому лісі й раптом побачити на записі рідкісного леопарда, про якого всі думали, що він майже зник.
Як вдалося зняти акулу-гобліна в її стихії
Команда з Гавайського університету в Маноа під керівництвом Аарона Джуди (Aaron Judah) працює з глибоководними екосистемами, використовуючи дистанційні апарати та стаціонарні камери. Саме завдяки таким «роботам-очам» і вдалося зробити історичні спостереження.
Перше відкриття знайшли… в архіві. У 2025 році колеги з Центру досліджень глибоководних тварин (DARC) згадали про можливу акулу-гобліна, яку могли зняти ще у 2019 році під час експедиції Ocean Exploration Trust на судні E/V Nautilus. Тоді дистанційний апарат Hercules досліджував глибини біля рифу Кінгман, атолу Пальміра та острова Джарвіс у межах Тихоокеанського національного морського заповідника.
Відео з апарата було відкрито доступним і анотованим дослідниками. Переглянувши записи, Джуда підтвердив: на одному з занурень біля безіменної підводної гори на північний захід від острова Джарвіс камера справді зафіксувала акулу-гобліна. Частину цього відео можна побачити в ролику на YouTube за посиланням .
Друге спостереження відбулося вже цілеспрямовано у 2024 році під час експедиції до Тонзького жолоба на судні R/V Dagon в межах Inkfish Open Ocean Expedition. Цього разу використали приманкову камеру на донному ландері — своєрідній «відеопастці», яку опускають на дно. На записі з’явилася ще одна акула-гоблін, що вільно плаває у своєму природному середовищі.
Співавтор дослідження, професор і засновник Центру глибоководних досліджень Minderoo-UWA Алан Джеймісон (Alan Jamieson), який документував спостереження 2024 року, зізнався, що ніколи не очікував побачити цю «харизматичну» глибоководну акулу живою, а потім дізнатися, що колеги на Гаваях також її зняли.
Новий рекорд глибини і несподіваний ареал
Найбільший сюрприз приніс саме запис з Тонзького жолоба. За словами Джуди, там акулу-гобліна побачили майже на 700 метрів глибше, ніж вважалося можливим для цього виду. Це не просто особистий рекорд виду — це новий рекорд глибини для всього ряду ламноподібних (Lamniformes), до якого належать і набагато відоміші акули: біла акула, гігантська акула-пелагік та мако.
До цих відкриттів акулу-гобліна знали лише з відносно обмежених районів: біля західного узбережжя США, Австралії та Японії в Тихому океані, а також з невеликих ділянок Атлантики й Індійського океану. Дві нові знахідки в Центральному Тихому океані суттєво розширюють карту її можливого поширення.
Це схоже на ситуацію, коли рідкісну тварину вважали мешканцем лише кількох заповідників, а потім раптом знаходять її сліди в зовсім іншому регіоні. Виявляється, вид не такий уже й «локальний», просто ми майже не дивилися в потрібне місце й на потрібній глибині.
Навіщо це потрібно океану і людям
Аарон Джуда наголошує: такі відкриття показують, наскільки важливою залишається «класична» природнича робота — спостерігати, фіксувати, описувати. У глибокому океані, де більшість видів ще майже не вивчені, це особливо актуально.
Коли вчені дізнаються, що певний вид насправді мешкає в ширшому регіоні, його можна включити до національних списків біорізноманіття та враховувати в управлінні морськими територіями. До цього про акулу-гобліна в Центральному Тихому океані просто не знали — отже, її не могли захищати.
Такі спостереження також нагадують: глибокий океан — це не порожня темрява, а насичений життям світ, який ми тільки починаємо відкривати. Кожен новий кадр з рідкісною твариною — це ще один фрагмент пазла, з якого складається картина того, як працюють глибоководні екосистеми.
Цікаві факти
Акула-гоблін — єдиний живий представник своєї родини, яка існує близько 125 мільйонів років, тобто ще з часів динозаврів.
Перше з двох спостережень знайшли не в морі, а в архівному відео експедиції 2019 року, яке кілька років просто лежало в базі даних.
Спостереження в Тонзькому жолобі встановило новий рекорд глибини для всіх ламноподібних акул, до яких належить і знаменита біла акула.
FAQ
Це відкриття вже остаточно доводить, де живе акула-гоблін?
Ні, воно лише показує, що її ареал і глибини проживання значно ширші, ніж вважалося. Дві знахідки в Центральному Тихому океані — це важливі, але все ж окремі фрагменти великої картини, яку ще належить скласти з майбутніх спостережень.
Чому вчені не бачили акулу-гобліна в Центральному Тихому океані раніше?
Глибокий океан досліджений дуже нерівномірно: є «гарячі точки», куди експедиції ходять часто, і величезні простори, куди майже ніхто не заглядає. Центральний Тихий океан належить до таких малодосліджених регіонів, тож вид просто залишався поза полем зору.
Чим важливий новий рекорд глибини для ламноподібних акул?
Рекорд показує, що ця група акул може освоювати глибини, які раніше вважалися для неї надто екстремальними. Це змінює уявлення про те, як різні види розподіляються за глибиною і як вони можуть реагувати на зміни в океані.
Чи означає це, що акул-гоблінів насправді більше, ніж ми думали?
Можливо, але поки що говорити про чисельність рано. Відкриття скоріше свідчить, що вид поширений ширше географічно та по глибині. Щоб оцінити кількість особин, потрібні спеціальні довготривалі дослідження.
Кожен новий кадр з глибини показує, що навіть «живі викопні» на кшталт акули-гобліна не є рідкісними привидами, а повноцінними мешканцями прихованого світу океану — просто ми тільки вчимося дивитися туди, де вони живуть, і бачити їх такими, якими вони є насправді.
Рідкісну акулу-гобліна вперше зняли живою в безодні океану з’явилася спочатку на Цікавості.
