Доктор філософії з історії й археології та дослідник народного одягу Ігор Турейський в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу спростував міфи про «несправжність» бісерних сорочок. Він також розповів, як насправді формувалися регіональні особливості української вишивки.

Чи можна вважати вишиванку з бісеру традиційною?

Ігор Турейський впевнено зараховує вишиванки з бісеру до традиційного українського вбрання. Найбільшу популярність вони здобули на Буковині приблизно у середині ХХ століття, хоча місцеві майстрині створюють такі сорочки вже понад 80 років.

Паралельно з бісерними трендами кожен регіон плекав власну унікальну палітру. На зламі XIX та XX століть Поділля, зокрема території сучасних Вінниччини, Хмельниччини та Тернопільщини, обирало чорну вишиванку.

Останні новини:  Манікюр у стилі 70-х повертається: 11 ефектних дизайнів на літо

Водночас на Лівобережжі, Середній Наддніпрянщині, Полтавщині, Чернігівщині та Київщині майстрині масово вишивали білими нитками по білому полотну.

Можна говорити про певну специфіку регіону, його обличчя. Але разом із тим певні схожі риси можна знайти в різних куточках нашої країни,
– пояснив дослідник.

Як зауважив Турейський, наші пращури мали набагато багатший арсенал майстерності, ніж ми звикли думати. До початку минулого століття українці активно використовували близько 20 основних швів, які згодом дали життя майже 200 різноманітним вишивальним технікам.

Останні новини:  Кондиціонер потрібен не завжди: коли його купівля не має сенсу

Чому не можна перешивати старі вишиті рушники на власні сорочки?

Дослідниця українських вишиванок Леся Воронюк в інтерв’ю для 24 Каналу також зауважила, що вишита сорочка вважається історичним артефактом. Саме тому її перешивати категорично не дозволяється.




За словами засновниці Дня вишиванки, завжди можна замовити точну копію сорочки, яка буде схожа на ваш вишитий рушник. Адже в Україні є чимало майстрів, які щодня цим займаються та настільки гарно виконують свою роботу, що інколи буває незрозуміло, чи це стародавній експонат, чи ні.