282
Вченим вдалося отримати зразок породи з мантії Землі, що знаходиться нижче дна Атлантичного океану на 1268 метрів. Фрагмент циліндричного керна допоможе дослідити склад найбільшої з внутрішніх оболонок нашої планети та варіативність хімічних процесів, які відбуваються при взаємодії із морською водою.
Здобути унікальний елемент науковці змогли, використовуючи океанське бурове судно JOIDES Resolution, пише Reuters. На думку вчених, майбутні експерименти допоможуть наблизитися до розуміння процесів виникнення життя на Землі мільярди років тому.
Мантія – внутрішня оболонка планети, що займає близько 80% її об’єму. Вона являє собою силікатну породу, яка знаходиться між зовнішньою корою та розжареним ядром. Зазвичай цей шар Землі недоступний для досліджень, проте, у деяких частинках морського дна, між рухомими блоками, він знаходиться близько до поверхні.
Таким місцем є підводна гора Атлантичного океану, що утворює кордон між Північноамериканською, Євразійською та Африканською плитами. Користуючись обладнанням судна JOIDES Resolution, вчені пробурили мантійну породу на глибині 850 метрів під поверхнею водойми. Науковцям вдалося витягти керн, діаметром 6,5 сантиметрів, що містить близько 70% складу земного шару.
«Відновлення є рекордним, оскільки попередні спроби буріння мантійних порід були важкими, з проникненням не глибше 200 метрів і з відносно низьким витягом порід. Окрім цього, ми проникли на 1268 метрів, відновивши великі ділянки суцільної породи мантії», – розповів геолог з Кардіффського університету, Йохан Ліссенберг.
За словами дослідника, під час видобування речовини їм вдалося задокументувати, як олівін (мінерал, що міститься у складі мантії), реагує на солону воду при різних температурах: «Реакція між морською водою та мантійними породами на морському дні або поблизу нього вивільняє водень, який, у свою чергу, утворює такі сполуки, як метан, які лежать в основі мікробного життя. Це одна з гіпотез походження життя на Землі».
Він додав, що, після первинного аналізу зразка, експерти вже зробили декілька висновків щодо його будови. Один зі складників мантії – ортопіроксен показав широкий діапазон чисельності в діапазоні масштабів, від сантиметра до сотень метрів. Це означає, що при розплавленні верхнього шару оболонки Землі, вона підіймається до місць стикання плит, аби «живити» вулкани.
