144
На Титані метанові річки впадають в етанові моря.
Міжнародна група планетологів зі США та Франції описала вуглеводневі моря Титана – найбільшого місяця Сатурна. Команда використовувала дані, отримані під час місії «Кассіні-Гюгенс» з 2014 по 2016 рік. Дослідження опубліковано в науковому журналі Nature Communications.
Вчені проаналізували інформацію вихідних спостережень трьох великих полярних морів супутника: моря Кракена, моря Лігеї й моря Пунгі, заповнених рідкими метаном і етаном.
Використовуючи дані кількох експериментів з бістатичними радарами, група змогла оцінити склад і шорсткість морських поверхонь Титана. У бістатичних радарів приймач і передавач сигналу розташовані на відстані один від одного, що дає змогу збільшити їхню чутливість.
Досліди мали в собі наведення радіопроменя з космічного корабля на ціль, де він відбивається в бік приймальної антени на Землі.
Аналіз результатів виявив відмінності у складі поверхневих шарів вуглеводневих морів залежно від широти та місця розташування (наприклад, поблизу річок і естуаріїв).
Найпівденніша частина моря Кракена показує найвищу діелектричну проникність – міру здатності матеріалу відбивати радіосигнал.
Наприклад, вода на Землі дуже відбивна, з діелектричною проникністю близько 80; етанові та метанові моря Титана мають діелектричну проникність близько 1,7.
Дослідники також визначили, що всі три моря були здебільшого спокійними під час прольотів, з поверхневими хвилями не більше 3,3 мм.
Трохи вищий рівень шорсткості – до 5,2 мм – було виявлено поблизу прибережних районів, естуаріїв і міжбасейнових проток, що може бути ознакою приливних течій.
Учені зазначили, що річки на Титані складаються з майже чистого метану, тоді як моря багатші на етан, що приблизно відповідає земним процесам, де прісна річкова вода змішується з солоною морською вологою.
