1451
Російський удар по харківському складу видавництва «Ранок», де згоріли мільйони книжок, став не лише символічною атакою на українську культуру. Він показав ширшу проблему: після чотирьох років війни економіка дедалі сильніше відчуває виснаження, а адаптаційний запас бізнесу скорочується.
За даними Reuters, лише останніми місяцями українські видавці втратили понад 10 млн книжок унаслідок ударів по складах і друкарнях. Для галузі це особливо болісно, оскільки виробничий цикл книжки може тривати від шести до 18 місяців, а друк за останні два роки подорожчав приблизно на 40%. Знищений наклад неможливо швидко відновити навіть за наявності грошей.
Ця ситуація віддзеркалює проблеми всієї цивільної економіки. Річний обсяг виробництва України оцінюється приблизно у 215 млрд доларів і все ще залишається близько на п’яту частину нижчим за довоєнний рівень. Бізнес навчився працювати під час відключень, дефіциту кадрів і атак на інфраструктуру, але кожен новий удар збільшує вартість такого пристосування.
Прогнози також стали слабшими. Середня оцінка економічного зростання була знижена до близько 1,1% проти попередніх 2,4%. У 2025 році ВВП зріс приблизно на 1,8%, але в 2026-му дедалі більшу частину цього зростання забезпечує оборонне виробництво.
Оборонна промисловість підтримує ВВП, але не замінює нормальну економіку
Близько 60% державних витрат цього року спрямовано на оборону. НБУ оцінює внесок оборонної промисловості приблизно у 1,4 процентного пункту з очікуваного загального зростання на 1,8%. Це означає, що решта економіки фактично рухається дуже повільно.
Особливо вразливими залишаються аграрний сектор, логістика, видавнича справа та інші галузі з довгими виробничими циклами. У сільському господарстві удари по портовій інфраструктурі можуть коштувати 1,5–3 млрд доларів за рік. У видавців до втрат запасів додається зниження купівельної спроможності населення.
Головний ризик полягає в тому, що економіка може дедалі сильніше ділитися на два сегменти: оборонний, який отримує державні замовлення й зростає, та цивільний, який несе втрати від інфраструктурних атак і слабкого попиту. У короткій перспективі така модель дозволяє підтримувати воєнні потреби, але в довгій створює проблему для інвестицій, зайнятості й податкової бази.
Ключовим для оцінки наслідків буде не разова подія, а те, чи перетвориться вона на стійку тенденцію. Саме повторюваність таких змін визначає, чи матимуть вони довгостроковий вплив на економіку, безпеку та політичні рішення.
Для цивільного бізнесу особливо небезпечним стає накопичувальний ефект втрат. Один зруйнований склад можна відбудувати, але одночасно зростають витрати на страхування, резервні приміщення, генерацію електроенергії та логістику. У результаті компанія витрачає більше навіть тоді, коли формально продовжує працювати.
Саме тому економічна стійкість дедалі менше залежить лише від показника ВВП. Важливо, скільки підприємств зберігають інвестиційні плани, можуть кредитуватися, наймати працівників і відновлювати запаси після атак.
Джерело: Reuters
