1878
Після років переважно тривожних новин про Великий Бар’єрний риф австралійські дослідники отримали рідкісний позитивний сигнал. Аналіз до 37 років спостережень у семи великих річкових системах показав невелике, але вимірюване поліпшення якості води, що надходить до рифу. У більшості пунктів знизилися концентрації розчиненого неорганічного азоту та зважених наносів — двох ключових забруднювачів, які можуть шкодити прибережним коралам і морським травам.
Проблема починається далеко від океану. Після сильних дощів вода з сільськогосподарських територій несе до річок частинки ґрунту й залишки добрив. Осад може осідати на seagrass і nearshore corals, а надлишок nitrogen стимулює ріст водоростей і змінює екосистему.
З 2014 року федеральний уряд Австралії та штат Queensland разом витратили понад 5 мільярдів австралійських доларів на програми, які мають зменшити ерозію, втрати добрив і забруднення річкових басейнів.
Нове дослідження стало найбільшим довготривалим аналізом catchment water quality для рифу. Команда об’єднала дані семи великих річкових систем, які разом охоплюють приблизно дві третини водозбору Великого Бар’єрного рифу — територію розміром із Нову Зеландію.
Найкращі тенденції побачили в Herbert, Burdekin, Pioneer, Tully та Fitzroy rivers. Зміни не були плавними: рівень забруднення часто падав стрибками після зміни практик удобрення, землекористування, великих циклонів або періодів із незвичайною кількістю опадів.
У companion study дослідники простежили історію використання синтетичних добрив у ключових agricultural regions від 1910 до 2024 року. Виявилося, що fertilizer use досяг максимуму у 2000-х і 2010-х, а потім у багатьох районах із sugarcane та banana farming скоротився.
У 2024 році в окремих регіонах добрив використовували на 25–49% менше, ніж на піку. При цьому врожайність sugarcane не впала. Автори пов’язують це з точнішим управлінням добривами, зміною землекористування й економічним тиском через зростання цін.
Дослідники підкреслюють: це не означає, що проблема вже вирішена. У багатьох річках рівень nitrogen і sediment досі перевищує межі, які вважаються сприятливими для wetlands, seagrass і nearshore reefs.
Відновлення водозбору також має часову затримку. Якщо сьогодні відновити берегову рослинність або зменшити ерозію, ефект у великий річковій системі може стати помітним лише через роки.
У 2028 році Австралія повинна звітувати UNESCO про прогрес у виконанні плану захисту рифу. Саме довготривалі тенденції по азоту та осаду стануть частиною цієї оцінки.
Найбільша загроза Великому Бар’єрному рифу залишається глобальною — marine heat waves і масове bleaching через кліматичні зміни. Але якість річкової води є одним із факторів, на які Австралія може впливати безпосередньо. Нові дані показують, що принаймні частина заходів уже залишає вимірюваний слід.
https://phys.org/news/2026-08-news-great-barrier-reef-quality.html
