Місячний ґрунт може працювати як архів давніх вибухів зір. На Землі сліди наднових швидко перемішуються геологічними процесами, водою й атмосферою, а на Місяці поверхня залишається значно стабільнішою. Нове моделювання показує, що частинки, викинуті під час близьких наднових, можуть зберігатися в реголіті мільйони років.
Коли масивна зоря вибухає, вона розсіює в космосі важкі елементи й радіоактивні ізотопи.
Якщо наднова відбувається достатньо близько до Сонячної системи, частина цього матеріалу може досягти Землі й Місяця.
На Землі вже знаходили сліди ізотопу заліза-60 у океанічних відкладах. Він утворюється в наднових і майже не виробляється природними процесами на нашій планеті.
Місяць є привабливішим архівом, тому що там немає дощу, океанів, тектоніки плит і активного ґрунтового циклу.
Пил, що падає на поверхню, поступово перемішується лише ударами мікрометеоритів і космічним вивітрюванням.
Дослідники змоделювали, як радіоактивні ізотопи розподіляються в реголіті після надходження з міжзоряного простору.
Вони дійшли висновку, що навіть через мільйони років сигнал може залишатися вимірюваним на певній глибині.
Особливо цінними будуть зразки з добре датованих шарів, де можна пов’язати концентрацію ізотопу з конкретним періодом.
Такі дані допоможуть відновити історію близьких наднових навколо Сонячної системи.
Це важливо не лише для астрономії. Потужний вибух неподалік може впливати на атмосферу Землі й рівень космічного випромінювання.
Майбутні місячні місії можуть цілеспрямовано бурити реголіт і шукати такі ізотопні шари.
У підсумку Місяць може виявитися своєрідною геологічною книгою подій, які на Землі вже давно стерті.
https://phys.org/news/2026-08-lunar-soil-cosmic-capsule-stars.html

1601