1444
Китайська криза нерухомості залишається одним із головних внутрішніх економічних ризиків країни навіть після того, як засновника колишнього будівельного гіганта Evergrande Хуей Ка Яня засудили до довічного ув’язнення. Вирок став символічним завершенням історії одного з найвідоміших забудовників Китаю, але не розв’язав системних проблем сектору.
Evergrande роками розширювала бізнес за рахунок боргів і стала одним із найбільших забудовників у світі. Після дефолту компанії у 2021 році проблеми швидко поширилися на інші девелоперські групи, банки, постачальників і мільйони покупців житла.
У багатьох містах досі залишаються незавершені житлові комплекси. Частина сімей продовжує виплачувати іпотечні кредити за квартири, які так і не були передані власникам. Для влади завершення таких проєктів стало одним із ключових соціальних завдань.
Ціни на житло особливо сильно впали в невеликих містах, де пропозиція значно перевищує попит. Продажі нових квартир і обсяги будівництва залишаються слабкими, а домогосподарства не поспішають вкладати гроші в нерухомість.
Проблеми сектору впливають і на споживчу активність. Для багатьох китайських сімей житло є головним активом, тому зниження його вартості змушує людей обережніше витрачати гроші на інші товари та послуги.
Криза змінила й структуру самого ринку. Частина великих приватних забудовників оголосила дефолти або пройшла реструктуризацію, тоді як державні компанії поступово отримують більшу частку нових продажів і земельних аукціонів.
Аналітики попереджають, що повне відновлення ринку може тривати багато років. Навіть після гучних судових рішень і державних програм підтримки Китаю доводиться одночасно вирішувати проблему боргів забудовників, незавершених квартир і слабкого попиту на нове житло.
Пекін паралельно намагається переорієнтувати економічне зростання на технології, промисловість та експорт. Однак масштаб нерухомості в економіці настільки великий, що її тривале падіння продовжує стримувати внутрішній попит і фінансову активність.
