Тривалий час вважалося, що основне призначення цієї речовини — бути «клеєм» для кріплення кам’яних лез і вістрів до дерев’яних держака, тобто для так званого насаджування (гафтингу). Це дозволяло поєднувати різні частини складних інструментів і зброї, роблячи їх зручнішими та ефективнішими.

Однак упродовж останніх років науковці все активніше розглядають ширшу роль березової смоли в доісторичному побуті. Дані з традиційних суспільств по всьому світу свідчать, що березову смолу використовували не лише як технічний матеріал, а й у медичних цілях.

Поєднання цих етнографічних відомостей з археологічними знахідками про вживання рослин і елементи догляду за хворими серед неандертальців поставило нове запитання: чи могли вони усвідомлювати лікувальний потенціал тієї самої речовини, якою скріплювали свої інструменти?

Як відтворили доісторичне виробництво смоли

Щоб перевірити цю ідею, команда з Університету Кельна, Оксфордського університету, Університету Льєжа та Університету Кейп-Бретон у Канаді виготовила власні зразки березової смоли. Вони використовували види дерев, які росли в епоху неандертальців, і спиралися не на сучасні промислові методи, а на технології, реконструйовані за археологічними даними.

Один із методів полягав у тому, що березову кору вкладали в герметичну яму в землі та нагрівали за умов майже повної відсутності кисню. У такому режимі кора зазнає сухої дистиляції: під дією тепла органічна речовина розкладається, а виділені компоненти збираються у вигляді смоли.

Інший, простіший спосіб передбачав спалювання березової кори поблизу холодної твердої поверхні, наприклад каменя. Під час горіння смолисті пари конденсувалися на охолодженій поверхні, залишаючи липкий осад, який можна було зішкребти та використати.

Такі експерименти дали змогу порівняти, чи відрізняються антибактеріальні властивості смоли, отриманої за різними доісторичними технологіями.

Березова смола проти небезпечних бактерій

Подальші лабораторні тести виявили важливу властивість цього матеріалу. Всі зразки березової смоли, отримані різними методами, здатні пригнічувати ріст Staphylococcus aureus — бактерії, яка часто спричиняє інфекції ран.

Staphylococcus aureus (S. aureus) відіграє велику роль і в сучасній медицині: вона може викликати тяжкі, іноді загрозливі для життя інфекції. Окремі штами набули стійкості до кількох класів антибіотиків і відомі як типові збудники госпітальних, важко контрольованих інфекцій.

Важливо, що антибактеріальна активність смоли проявлялася незалежно від того, яким із реконструйованих неандертальських методів її отримували. Це свідчить, що властивість пригнічувати бактерії не була випадковим наслідком якогось одного специфічного способу виробництва.

Дослідники підкреслюють: експерименти не доводять напряму, що неандертальці справді наносили березову смолу на рани. Але вони демонструють, що матеріал, який ті точно вміли виготовляти й використовували як клей, мав такі характеристики, які могли зробити його корисним для догляду за ушкодженою шкірою.

Давні практики й пошук нових антибіотиків

Результати дослідження важливі не лише для розуміння поведінки неандертальців, а й для сучасної медицини. Стійкість бактерій до антибіотиків стає дедалі серйознішою глобальною проблемою, і науковці шукають нові речовини, здатні допомогти в боротьбі з інфекціями.

Те, що доісторична березова смола проявляє антибактеріальну активність, натякає: традиційні матеріали й стародавні лікувальні практики можуть містити ще не досліджені сполуки, потенційно корисні й сьогодні. Речовини, якими користувалися тисячі років тому, можуть виявитися джерелом хімічних компонентів з актуальними медичними властивостями.

Водночас здатність пригнічувати бактерії в лабораторних умовах не означає автоматично, що березова смола безпечна й ефективна як засіб лікування людських ран. Для будь-якого практичного застосування потрібні подальші, набагато масштабніші дослідження.

Автори роботи роблять висновок, що має сенс уважніше придивитися до природних «антибіотиків» з етнографічних і, як у цьому випадку, доісторичних контекстів. Їхня робота додає нову ланку до уявлення про неандертальців як про кмітливих людей, які добре орієнтувалися в природних матеріалах навколо себе. Те, що довго вважали лише доісторичним клеєм, цілком могло бути й засобом захисту ран — одним із можливих витоків людських медичних знань.

Березова смола неандертальців виявилася потужним антисептиком з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com