689
Великі груди нерідко сприймають лише як особливість зовнішності. Але для частини жінок значна маса молочних залоз стає щоденним фізичним навантаженням: болить шия, втомлюються плечі, складно знайти зручну білизну. Нове дослідження звернуло увагу й на менш очевидні проблеми — мігрені, подразнення нервів та порушення дихання уві сні.
Учені порівняли медичні дані 687 пацієнток спеціалізованих неврологічних клінік. Із них 347 мали макромастію — непропорційно великі груди, а 340 увійшли до групи порівняння. Дослідники враховували, зокрема, вік та індекс маси тіла. Така робота дозволяє побачити статистичні зв’язки, але сама собою не доводить, що розмір грудей є причиною кожного виявленого захворювання.
Які скарги траплялися частіше
У пацієнток із макромастією біль у шиї спостерігався приблизно вдвічі частіше, а шийна радикулопатія — більш ніж удвічі частіше. Цей стан пов’язаний із подразненням або стисненням нервових корінців і може проявлятися болем, онімінням, поколюванням чи слабкістю в руці. Хронічну мігрень у групі з макромастією діагностували приблизно на 40% частіше.
Дослідники також помітили вищу частоту обструктивного апное сну — майже на 50%. При цьому порушенні дихальні шляхи періодично перекриваються уві сні. Людина може голосно хропіти, прокидатися з нестачею повітря, відчувати сонливість удень і головний біль після сну. Проте на апное впливають різні чинники, а тому пояснювати його тільки розміром грудей було б неправильно.
Чому виникає дискомфорт
Додаткова маса тканин змінює розподіл навантаження на плечовий пояс і м’язи верхньої частини спини. Плечі можуть зміщуватися вперед, а м’язи шиї тривалий час залишатися напруженими. У деяких жінок бретельки бюстгальтера тиснуть на плечі, посилюючи біль. Водночас не всякий головний біль у жінки з великими грудьми пов’язаний саме з цим механізмом.
Підтримувальна білизна, підібрані вправи й фізіотерапія іноді допомагають зменшити симптоми. За вираженого дискомфорту лікар може обговорювати й операцію зі зменшення грудей. Невеликі попередні дослідження вказували на покращення самопочуття після такого втручання, проте воно має ризики й не є універсальним лікуванням мігрені.
Важливо пам’ятати про обмеження наукової роботи: усі учасниці вже лікувалися в неврологічних клініках, тому результати не можна автоматично переносити на всіх жінок. Стійкий біль у шиї, оніміння руки, часті мігрені чи підозра на апное потребують індивідуального обстеження. А раптовий надзвичайно сильний головний біль або нові порушення мовлення, рухів чи зору — привід терміново звернутися по медичну допомогу.
