4508
Квартира, придбана під час шлюбу, за загальним правилом вважається спільним майном подружжя, але це не означає, що джерело грошей не має значення. Якщо один із подружжя доведе, що житло повністю або частково придбане за його особисті кошти — наприклад, гроші, подаровані батьками саме йому, — правовий режим нерухомості може бути іншим.
У матеріалі розглядається типова ситуація: батьки одного з подружжя передають велику суму на квартиру, житло купують уже під час шлюбу, а після розлучення виникає спір. Тут недостатньо сказати: «Це були гроші моїх батьків». Суду важливо зрозуміти, кому саме вони були подаровані, чи можна простежити їх рух і яка частина вартості квартири була оплачена спільними коштами сім’ї.
Наприклад, якщо батьки дружини перерахували кошти саме на її рахунок, є договір дарування або інші документи, а потім із цього рахунку була оплачена квартира, доказовий зв’язок досить чіткий. Додатково можуть мати значення банківські виписки, депозитні договори, документи про доходи, розписки, листування та інші підтвердження походження коштів.
Зовсім інша ситуація виникає, коли гроші дарують молодятам «на весілля» або «на майбутню квартиру» без чіткого визначення одного одержувача. Якщо подарунок був адресований обом, а кошти стали частиною сімейного бюджету, посилання лише на те, що їх передали батьки одного з подружжя, може бути недостатнім для визнання житла особистою власністю.
Має значення і те, що відбувалося з грошима після подарунка. Якщо їх кілька років зберігали окремо, а потім безпосередньо використали на купівлю конкретного житла, зв’язок довести простіше. Якщо ж кошти змішалися із зарплатами, частину витратили на автомобіль, ремонт чи відпочинок, а квартиру згодом придбали вже за нові накопичення, доведення стає значно складнішим.
Окремо джерело розглядає випадок, коли батьки одного з подружжя профінансували лише частину вартості. Наприклад, квартира коштувала 2 млн грн, 1,5 млн дали батьки дружини саме їй, а ще 500 тис. подружжя накопичило під час шлюбу. У такій ситуації не можна автоматично назвати ані всю квартиру особистою власністю дружини, ані всю — спільною. Потрібно встановити, яка частина оплачена особистими коштами, а яка спільними.
Те, на кого оформлена квартира у реєстрі, теж не дає автоматичної відповіді. Якщо житло придбане під час шлюбу й зареєстроване лише на чоловіка або лише на дружину, презумпція спільності майна все одно може діяти. Водночас зареєстрований власник або інший із подружжя може доводити інший правовий режим через походження коштів.
Саме тому під час великих сімейних подарунків важливо не покладатися лише на усну домовленість. Якщо батьки хочуть подарувати гроші саме доньці або саме сину, краще оформити передачу так, щоб це можна було підтвердити документально. Банківський переказ із зрозумілим призначенням, договір дарування або інший належний документ через роки може мати значно більше значення, ніж свідчення «усі в родині знали, кому це подарували».
У матеріалі також підкреслюється різниця між правом власності та правом користування. Якщо, наприклад, батьки дали гроші за умови, що у квартирі житиме ще один родич, сама така умова не робить цього родича співвласником. Реєстрація місця проживання, фактичне проживання й право власності — різні юридичні категорії.
Розлучення саме по собі теж не означає автоматичного фізичного поділу квартири. Колишнє подружжя може домовитися добровільно та оформити поділ нотаріально, а якщо згоди немає — питання може перейти до суду. Тоді вирішальними стають конкретні докази походження коштів і обставин придбання.
Тому для сімей, які отримують значну допомогу від батьків на купівлю нерухомості, найкраща профілактика майбутніх спорів — документувати передачу грошей і не змішувати великі особисті суми з іншими коштами без потреби. У конкретному спорі правовий результат залежить від документів і фактичних обставин, тому за необхідності варто консультуватися з сімейним юристом.
