4436
Григорій Бакланов у 32 роки опинився в одному з найнасиченіших періодів кар’єри. Актор одночасно грає головні ролі в театрі імені Заньковецької, працює над серіалом «Таксі для опера» та готує великий кінопроєкт про Олександра Довженка. Саме робота над образом легендарного режисера змусила його інакше подивитися не лише на українське кіно, а й на власне творче майбутнє.
Для фільму «Довженко. Перший погляд» Бакланов місяцями вивчав біографію режисера, читав щоденники та спогади людей, які знали його особисто. Актор зізнається, що до цього сприймав Довженка переважно як класика зі шкільних і культурних програм, але під час підготовки побачив складну живу людину, а не лише канонізований образ.
Особливо важкою стала необхідність за короткий час відокремити історичні факти від міфів. Бакланов хотів зрозуміти характер режисера, його слабкості, внутрішні суперечності й середовище, у якому формувалося українське кіно першої половини ХХ століття.
Зйомки почалися зі складної сцени й постійно переривалися через атаки
Робота над фільмом стартувала одразу з емоційно важкої сцени розстрілу. Додатковим випробуванням стали повітряні тривоги й обстріли, через які знімальний процес неодноразово доводилося переривати. Це створювало дивний контраст між історичним матеріалом про репресивну епоху та сучасною реальністю, у якій працює команда.
Окремим відкриттям для актора стала історія Одеської кіностудії. Бакланов дізнався, що сто років тому вона була однією з найсильніших технічно в регіоні й фактично стала важливою базою для розвитку українського кіно. Саме цей масштаб минулого змусив його по-новому оцінити власну професію.
Говорячи про те, яким хоче залишитися в пам’яті, Бакланов формулює це дуже просто: творчою людиною, після якої залишилося «щось хороше». Для нього важливі не лише ролі як такі, а відчуття, що робота має культурну цінність і не зникає одразу після прем’єри.
https://informator.ua/uk/grigoriy-baklanov-podilivsya-yakim-hoche-zalishitisya-v-pam-yati
