4430
Рада Безпеки ООН 29 вересня провела четвертий етап неформального голосування щодо кандидатів на посаду наступного генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Такі голосування не визначають переможця автоматично, однак дозволяють членам Радбезу оцінити рівень підтримки претендентів і поступово наблизитися до кандидата, якого згодом можуть офіційно рекомендувати Генеральній Асамблеї.
Процедура відбувається за закритими дверима. Кожен із 15 членів Ради Безпеки може щодо кожного кандидата обрати один із трьох варіантів: підтримати його просування, виступити проти або не висловити позицію. На цьому етапі бюлетені постійних і непостійних членів Радбезу не відрізняються, тому за підсумками не можна визначити, чи походить негативний голос від держави, яка має право вето.
У перегонах залишилися семеро кандидатів
Після виходу з перегонів колишньої президентки Чилі Мішель Бачелет у голосуванні брали участь сім кандидатів: Івонн А-Бакі з Еквадору, Марія Фернанда Еспіноса Гарсес з Еквадору, Рафаель Маріано Гроссі з Аргентини, Ребека Грінспан з Коста-Рики, Олара Отунну з Уганди, Керолін Родрігес-Біркетт з Гаяни та колишній президент Сенегалу Макі Салл.
Попередні раунди показували, що Радбез поки не сформував стійкого консенсусу. У третьому голосуванні Грінспан отримала дев’ять позитивних оцінок — це мінімальний рівень підтримки, потрібний у формальному голосуванні, однак одночасно мала кілька негативних голосів. Родрігес-Біркетт також залишалася серед кандидатів із високою підтримкою, але значна кількість голосів «проти» робила результат невизначеним.
Голосування цього року відрізняється від процесу 2016-го, коли Антоніу Гутерреш досить швидко став явним фаворитом. У 2026 році підтримка залишається більш фрагментованою, а частина держав тривалий час не визначалася з остаточною позицією.
Фінальне рішення залежатиме від п’яти постійних членів
За Статутом ООН генерального секретаря призначає Генеральна Асамблея за рекомендацією Ради Безпеки. Для формального рішення в Радбезі необхідно щонайменше дев’ять голосів, причому жоден із п’яти постійних членів — США, Великої Британії, Франції, Китаю та Росії — не повинен застосувати право вето.
Саме тому наступним важливим етапом можуть стати голосування з бюлетенями різного кольору для постійних і непостійних членів. Така процедура дає змогу кандидатам зрозуміти, чи є серед їхніх противників держава з правом вето. У попередніх виборах генсека саме цей етап допомагав Раді Безпеки звузити коло претендентів перед офіційним рішенням.
