4281
Регулярне читання заради задоволення може бути однією з найпростіших щоденних звичок, пов’язаних із кращим когнітивним здоров’ям у старшому віці. Дослідники з Кембриджського університету та організації «Читальна зала Королеви» узагальнили дані довготривалих спостережень, опитувань і нейровізуалізації та дійшли висновку, що читання може одночасно впливати на стрес, настрій, соціальне самопочуття й темпи вікового погіршення когнітивних функцій.
Одне з найчіткіших спостережень отримали в дослідженні за участю понад 5400 когнітивно здорових дорослих віком від 55 років. Люди, які регулярно читали, протягом п’яти років рідше стикалися з погіршенням когнітивних функцій. Інше дослідження серед людей старше 65 років також показало нижчу частоту розвитку хвороби Альцгеймера серед тих, хто зберігав звичку читати.
Ще в одному дослідженні, проведеному серед людей віком від 75 років, регулярне читання було пов’язане приблизно з 35% нижчим ризиком деменції протягом п’яти років. Деменція розвинулася у чотирьох із 20 людей, які читали часто, тоді як серед тих, хто читав рідко, таких випадків було дев’ять із 20.
Особливо цікаво, що цей зв’язок зберігався незалежно від рівня формальної освіти. У 14-річному спостереженні майже за двома тисячами людей старше 64 років регулярне читання щонайменше раз на тиждень асоціювалося з повільнішим когнітивним спадом навіть після врахування освітнього рівня.
Читання може впливати не лише на пам’ять і мислення, а й на рівень стресу. В одному з опитувань навіть шість хвилин читання були пов’язані зі зниженням напруження, а учасники частіше називали книжки джерелом розради, ніж гарячу ванну чи інші поширені способи розслаблення.
Майже три чверті учасників іншої програми читання повідомили, що ця звичка позитивно вплинула на їхнє психічне здоров’я та загальне самопочуття. Понад 40% також зазначили, що читання допомогло їм менше відчувати самотність.
Дані нейровізуалізації додають фізіологічні аргументи. У людей, які протягом життя більше читали, виявляли товстіші тканини в ділянках мозку, пов’язаних з обробкою мовної інформації. Окремі дослідження художньої літератури також показують активнішу роботу мереж, пов’язаних із розумінням точки зору інших людей.
Водночас значна частина цих робіт має спостережний характер. Це означає, що вони показують стійкий зв’язок між читанням і кращими показниками, але не доводять, що саме читання є єдиною прямою причиною такого ефекту.
Для повсякденного життя висновок досить простий: важливішою може бути регулярність, а не обсяг. Кілька хвилин читання на день або звичка брати книжку замість телефона перед сном уже можуть стати стабільним ритуалом, який одночасно знижує стрес і підтримує когнітивну активність.
Дослідники наголошують, що читати варто те, що справді подобається. Романи, журнали, науково-популярні тексти чи інша література можуть мати сенс, якщо людина обирає їх добровільно й отримує задоволення, а не сприймає читання як ще один обов’язок.
