2984
Препарати для лікування еректильної дисфункції використовують мільйони чоловіків, і для більшості пацієнтів вони добре вивчені. Проте нове велике спостережне дослідження звернуло увагу на можливий зв’язок між тривалим регулярним прийманням тадалафілу та підвищеним ризиком глаукоми. Вчені наголошують, що йдеться саме про статистичний зв’язок, а не про доказ того, що препарат безпосередньо викликає хворобу.
Тадалафіл належить до інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу. Його призначають не лише при еректильній дисфункції, а й при деяких симптомах збільшеної передміхурової залози. Дослідники проаналізували дані чоловіків віком від 40 років, які регулярно приймали препарат щонайменше три місяці, та порівняли їх з чоловіками, які не використовували ліки цього класу.
Для аналізу використали велику міжнародну базу знеособлених медичних записів. У дослідження включили понад 36 тисяч чоловіків у кожній групі, які на початку спостереження не мали діагностованої глаукоми. Науковці намагалися врахувати вік, куріння, супутні захворювання та використання інших ліків, а спостереження тривало до п’яти років.
За цей час глаукому діагностували у 3,93% чоловіків із групи регулярного приймання тадалафілу та у 3,16% чоловіків із контрольної групи. У відносних показниках це відповідало приблизно 22-відсотковому збільшенню ризику. Водночас абсолютна різниця була набагато меншою — близько 0,77 відсоткового пункту.
Інакше кажучи, переважна більшість чоловіків у двох групах глаукоми не розвинула. Такий спосіб подачі цифр важливий, адже фраза «ризик вищий на 22%» звучить значно тривожніше, ніж фактична різниця між 3,16% і 3,93%. Самі автори роботи не закликають пацієнтів самостійно припиняти лікування.
У чоловіків, які приймали тадалафіл, також дещо частіше фіксували підвищений внутрішньоочний тиск, первинну відкритокутову глаукому та початок лікування глаукоми. При цьому для деяких інших типів захворювання очей статистично значущого збільшення не виявили.
Механізм можливого зв’язку поки остаточно не встановлено. Препарати цієї групи впливають на судини, а структури ока також залежать від тонкого балансу кровотоку та внутрішньоочного тиску. Проте спостережне дослідження не дозволяє виключити всі інші фактори, які могли відрізнятися між групами.
Для пацієнтів практичний висновок полягає не в тому, щоб відмовлятися від призначеного препарату, а в тому, щоб обговорювати тривале регулярне застосування з лікарем. Особливо це актуально для чоловіків, які вже мають підвищений внутрішньоочний тиск, сімейну історію глаукоми або інші фактори ризику. Раптові зміни зору, біль в очах чи різке звуження поля зору потребують термінової медичної оцінки.
