2909
Нормальний садовий компост має пахнути вологою землею, лісовою підстилкою або майже не мати запаху. Якщо з купи йде різкий гнильний аромат, проблема найчастіше не в тому, що туди потрапив «неправильний» один інгредієнт, а в порушенні балансу води й повітря. Усередині надто мокрої щільної маси кисню стає мало, і замість звичайного компостування починаються анаеробні процеси.
Восени це трапляється особливо часто. У купу одночасно потрапляє багато свіжої трави, овочевого бадилля, падалиці та кухонних решток, а зверху ще додаються регулярні дощі. Вологі «зелені» матеріали злежуються, перекривають доступ повітря й перетворюються на слизьку масу.
Перший крок — не додавати ще більше мокрих відходів. Купу частково розпушують вилами, щоб відкрити канали для повітря, і додають сухі «коричневі» матеріали: подрібнений картон без скотчу, сухе листя, солому, дрібні дерев’янисті стебла або трохи тріски.
Суху добавку краще не насипати тільки зверху. Її змішують із найбільш мокрими ділянками, щоб вона вбирала зайву воду всередині. Якщо компост стоїть під відкритим небом і постійно отримує дощ, його варто прикрити зверху, але не герметично — повітря має продовжувати надходити з боків.
Протилежна проблема теж можлива. Якщо купа суха, волокниста й майже не змінюється місяцями, їй бракує води або зеленого матеріалу. Хороший орієнтир для вологості — віджата губка: маса має бути вологою на дотик, але з неї не повинна текти вода.
Неприємний запах також може посилюватися, якщо в купу потрапляє надто багато кухонних відходів одним шаром. Їх краще закривати садовими рештками й не залишати зверху відкритими — це одночасно зменшує запах і кількість мух.
У більшості випадків смердючий компост не потрібно викидати й починати заново. Достатньо повернути кисень, зменшити вологість і відновити баланс між м’якою зеленою масою та сухими структурними матеріалами. Через певний час запах змінюється на нормальний земляний.
